“Могуча кучка” та россійськи сезони за кордоном

На зламі XIX—XX ст. завершився тривалий і складний процес освоєння російськими музикантами традицій, стилів і жанрів європейської культури. До кінця XIX ст. Петербурзька і Московська консерваторії стали солідними навчальними закладами. З їх стін вийшли всі видатні композитори тієї епохи і чимало прекрасних виконавців.

Було створено школи інструменталістів, співаків і танцюристів. Російське оперне і балетне мистецтво підкорило європейську публіку. В розвитку музичного театру важливу роль відіграли Імператорський Маріїнський театр у Петербурзі і Московська приватна російська опера, створена відомим промисловцем і меценатом Савою Івановичем Мамонтовим (1841—1918).

У російській музиці того часу переплелися риси пізнього романтизму та імпресіонізму. Відчувався великий вплив літературно-художніх напрямів, зокрема символізму. Проте видатні майстри виробляли власні стилі. їхню творчість важко віднести до якоїсь певної течії, і це — доказ зрілості російської музичної культури.

«Могуча кучка»

композитори з "Могучої кучки"
У розвитку російського музичного мистецтва XIX ст. особливу роль відіграв Мілій Олексійович Балакірев (1837—1910). Він був засновником і керівником творчої співдружності російських композиторів, яка увійшла в історію музики як гурток Балакірева, або «Могуча кучка».

Цей гурток складався з аматорів музики, які потім стали знаменитими композиторами:

  • офіцер Преображенського полку Модест Петрович Мусоргський (1839—1881);
  • кадет Морського корпусу Микола Андрійович Римський-Корсаков (1844—1908);
  • професор хімії Олександр Порфирович Бородін (1833—1887);
  • військовий інженер Цезар Антонович Кюї (1835-1918).

 

Діяльність композиторів «Могучої кучки» — одна з найславетніших сторінок музичного мистецтва. Це інструментальні твори та музика до трагедії Шекспіра «Король Лір» Балакірева; романси, фортепіанні п’єси і опера «Вільям Раткліфф» Кюї. Бородін зажив слави своїми симфоніями, у тому числі і «Богатирською», романсами, піснями і головним твором — оперою «Князь Ігор», яка була написана за літературною пам’яткою старовини «Слово о полку Ігоревім».

Мусоргський — автор відомих пісень і романсів, знаменитих опер «Борис Годунов», «Хованщина», комічної опери «Сорочинський ярмарок», симфонічних творів, серед яких особливо популярною була оркестрова картина «Ніч на Лисій горі», а також цикл фортепіанних п’єс «Картинки з виставки».

Римський-Корсаков створив п’ятнадцять опер, багато з яких навіяні народними казками і легендами, зокрема опери «Садко», «Псковитянка», «Царева наречена», «Золотий півник», «Снігуронька», «Казка про царя Салтана». До того ж Римський-Корсаков написав близько вісімдесяти романсів на слова видатних російських поетів.

Російські сезони за кордоном

Гастрольні виступи російської опери і балету — Російські сезони за кордоном (1908—1914 pp.) — відбулися переважно завдяки Сергію Павловичу Дягілєву (1872—1929). Професійним музикантом, художником чи театральним режисером Дягілєв не був, але, незважаючи на це, мав великий вплив на розвиток російської культури кінця XIX — початку XX століття. Він був одним із засновників творчого об’єднання художників «Світ мистецтва» (1898) і редактором журналу, що виходив під тією ж назвою.

відомий культурний діяч

З метою популяризації російської культури Дягілєв організував у 1907 р. в Парижі Історичні російські концерти. На цих концертах уперше в Європі з величезним успіхом прозвучала музика з опер М.А.Римського-Корсакова «Снігуронька», «Ніч перед Різдвом», «Казка про царя Салтана», «Садко» під керівництвом автора.

У травні 1908 р. на сцені паризької Гранд-опера Дягілєв показав oпeру М. П. Мусоргського «Борис Годунов» з Федором Івановичем Шаляпыним у головній ролі. Успіх був нечуваним, публіку захоплювало все: музика, постановка, декорації, майстерність виконання.

Публіка вперше побачила балети Ігоря Федоровича Стравінського «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна». Після виконання цих творів Стравінського було визнано найвидатнішим композитором Європи.

Особливість Російських сезонів полягала в тому, що вистави були зразком повного злиття музики, театральної режисури, танцю і живопису. З Дягілєвим співпрацювали видатні танцівники — Михайло Михайлович Фокін (1880—1942), Вацлав Хомич Ніжинський (1889—1950), Ганна Павлівна Павлова (1881 — 1931), Тамара Платонівна Карсавіна (1885—1978) та ін.

Декорації створювали відомі російські художники Олександр Миколайович Бенуа, Лев Самуїлович Бакст, Миколі Костянтинович Реріх, Наталія Сергіївна Гончарова, Костянтин Андрійович Сомов.

Залишити коментар

Яндекс.Метрика

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.