Гранж (в розмовній англійській у США це слово означає «бруд»), він же сіетлський саунд — це різновид альтернативного року, який відокремився від хардкор-панку у середині 80-х років XX століття. Цей музичний напрям зародився в американському місті Сіетлі.

Серед характерних особливостей музичного стилю гранж можна назвати:

• «брудне» гітарне звучання;
• контрастне звучання із чергуванням тихої та гучної музики;
• часте застосування дисторшна;
• похмура і депресивна лірика, що звертається до тем самотності, відчуження та апатії.

Значну роль у появі гранжу відіграв хеві-метал, насамперед титани цього жанру — гурт Black Sabbath. На відміну від інших рокових напрямів гранж взяв за основу підкреслено просту і демократичну естетику. Музиканти, що працювали в цьому музичному напрямі, носили старий та зім’ятий одяг, вели себе максимально скромно.

Витоки жанру гранж

В другій половині 1980-х років у Сіетлі сформувалася своя самобутня рок-сцена, яка, проте, не була відомою поза цим містом, і не мала зв’язків з іншими американськими осередками року. Але саме такая ізоляція року в Сіетлі стала причиною самобутності гранжу. Вийшло так, що в одному відносно невеликому місті виникло дуже багато музичних гуртів, які працювали у різних напрямах року та альтернативи, які поступово змішувалися між собою та запозичували один у одного ідеї.

Власне гранж вийшов з панк-сцени, з творчості таких колективів як The Fastbacks, 10 Minute Warning, The Fartz та інших. Також на гранж зі своїм важким звучанням вплинув такий жанр як сладж, що виник у сусідньому місті Абердін. Окрім місцевих команд на напрямок вплинули альтернативні рокери з півночі Штатів, такі як Sonic Youth і Pixies.

Ще одним джерелом натхнення музики гранжу був хеві-метал першої половини 1970-х років, зокрема Black Sabbath.

Історія гранжу

Першою композицією, яку можно віднести вже власне до гранжу стала пісня «Deep Six», яку у 1986 році спільними зусиллями записали гурти Soundgarden, Malfunkshun, Skin Yard, Green River, The U-Men і Melvins. Для всіх цих колективів був характерний агресивний важкий саунд, в якому поєднувалися повільні темпи хеві-металу і динамічні рифи хардкору.

Брюс Певітт в цьому ж році випустив на новоствореному музичному лейблі Sub Pop збірник Sub Pop 100 і міні-платівку гурту Green River «Dry As a Bone». В рекламному проспекті лейбла музика гурту Green River описувалася як «ультравільний ГРАНЖ, що зруйнував звичаї свого покоління».

Sub Pop просував гранж і надалі, вони навіть зробили колектив Mudhoney, що був створений на основі Green River (які швидко припинили своє існування), своїм «фірмовим» гуртом.

В самому кінці 1980-х музичний журналіст Еверетт Тру написав і опублікував статтю про сіетлський саунд в популярному виданні «Melody Maker». Ця публікація привернула до гранжу увагу музичних критиків та фанатів року з усієї країни. До цього гранж не був особливо популярним навіть у самому Сіетлі.

Серед піонерів гранжу, окрім вищеназваних Green River і Mudhoney, були гурти  L7, The Melvins, Babes in Toyland і Soundgarden. Їх звучання було більш важким для сприйняття, ніж друга хвиля гранжових бендів, яка почалася з появою гурту Nirvana.

Саме друга хвиля ознаменувала справжній тріумф гранжу не тільки у США, а й по всьому світу. Nirvana став одним з останніх, по-справжньому культових гуртів в історії рок-музики. Серед інших відомих колективів другої хвилі гранжу варто відзначити Alice in Chains і  Pearl Jam.

Знаковою платівкою для сіетлського саунду, як і для всієї рок-альтернативи, став альбом Нірвани Nevermind, що вийшов 1991 року. Це була перша комерційно успішна платівка гранжу. Цього ж року до вершин американських чартів увірвалася команда Pearl Jam з піснями з дебютного альбому «Ten», який також входить до топу кращих збірників гранжу.

Але успіх цього музичного напряму, як і саме його існування, виявився дуже нетривалим. Фактичне гранж зійшов нанівець ще до самовбивства ключової фігури напряму — соліста Nirvana Курта Кобейна у 1994 році.

Проте цей цікавий музичний жанр не зник безслідно. В певному сенсі він продовжує жити й донині, завдяки новій хвилі колективів, які зараз називають пост-гранжем. Сучасна інтерпретація гранжу відрізняється від попредньої більш м’яким, мелодійним звучанням, що зближується з альтернативним роком. Серед відомих гуртів цього напряму:

• Foo Fighters;
• Three Days Grace;
• Audioslave;
• Nickelback;
• Creed та інші.