Про джаз сперечаються більше, ніж про будь-який інший вид музичного мистецтва. Завзяті прихильники джазу вважають його мало не єдиним достовірно сучасним видом музики, а такі ж завзяті супротивники взагалі заперечують його право називатися мистецтвом. Хто ж має рацію?
У цих дискусіях знайшла відображення подвійна і суперечлива природа самого джазу. Менш ніж за сто років джаз перетворився на популярну, самобутню і повну енергії музику. Його створювали в основному чорношкірі американські музиканти, музична обдарованість яких позначилася в дивній різноманітності, свободі і разом з тим чіткості ритмів з характерним для джазу зсувом акцентів із сильної долі на слабку («синкопами»), в талановитій імпровізації виконавців. У джазовій музиці швидко розвивалося декілька стилів.

Особливості музичного стилю – джаз

Узагалі джазу властиві дві важливі особливості, що відрізняють його від інших видів музики: імпровізація і свінг. Слово «імпровізація» означає, що музикантам дозволено складати музику буквально під час її виконання. Вони часто використовують одні й ті самі мелодії і співзвуччя, але музика, яку вони грають, ніколи не звучить однаково.

Інша особливість джазу — складний ритм, що є таким через акценти. Основу джазового ритму становить біт (від англ. beat — «удар», «пульс», «биття»), В ритмі є багато й інших акцентів. У поєднанні вони повинні створювати драйв (від англ. drive — «гонка», «їзда», «атака», «привід») — динамічну якість ритму або біта.
Наявність драйву створює у слухача ефект руху, наростаючого темпу, тоді як він залишається незмінним. Цей термін тепер використовується і в рок-музиці. Свінг (від англ. swing — «мірне гойдання», «хід») — ритм, який проходить через усю музику. Граючи, музиканти підкреслюють ритм, додаючи мелодії особливої енергійності.

Особливості виконання джазу

В джазі імпровізує не тільки соліст — кращий виконавець на трубі, кларнеті або саксофоні, але і всі музиканти. В імпровізаційному джазі немає точного запису виконуваної музики, є лише основа у вигляді якої-небудь відомої мелодії. Кожний музикант імпровізує свою партію, вільно варіюючи цією мелодією, що вимагає від учасників джазу не тільки виконавської майстерності, але й творчого обдаровання. Найвідомішими джазовими музикантами стали:

1. Луї Армстронг (труба);
2. Орнет Коулмен (саксофон);
3. Ерл Хайнс (фортепіано);
4. Джіммі Гаррісон (контрабас);
5. Елла Фіцджеральд (спів).

 

З підмостків естрадних театрів Бродвею джаз швидко розповсюдився по всіх великих містах Америки і Європи. Коли з’явилися білі виконавці, їх ансамблі стали іменувати диксилендами. Сьогодні під диксилендом часто мають на увазі весь традиційний джаз.

Нині джаз має багато різновидів, і музика його не обмежена тільки танцювальними ритмами. Джазовий оркестр супроводжує виступи співаків або соліста-виконавця на якому-небудь інструменті, а також виступає із самостійною концертною програмою.
В кращих джаз-оркестрах продовжують жити і розвиватися традиції народного негритянського мистецтва. Прогресивний джаз відкрив багато блискучих музикантів-виконавців. На сьогодні існують виконавці всіх джазових стилів — від раннього традиційного джазу або свінгу до ф’южн. Вони дають концерти по всьому світу.
Джаз мав величезний вплив на музичну культуру в цілому і на музичні напрямки зокрема: на ритм-енд-блюз, поп- і рок-музику. Своєрідного розвитку джаз набув у багатьох країнах, у тому числі і в Україні. Його інтонації і прийоми використовували багато композиторів в усьому світі. Але головне — джаз відродив у професійній музиці її важливе значення: бути засобом і мовою живого спілкування людей.