Перш ніж відповісти на це запитання, ми мусимо розуміти, що музика супроводжувала життя людини у всі часи. Без музики і танцю не відбувалось жодного дійства – чи то підготовка до полювання у мисливців, чи до сівби, чи святкування доброго врожаю, чи вдалого полювання. Ритуальні дійства первісної людини, храмові богослужіння – супроводжувались музичним виконанням.

І чим складнішою ставала музика, тим актуальнішою була передача кращих її зразків наступним поколінням.

Перші зразки запису музики сягають сивої давнини. Відомо, що в Древній Індії та Китаї вміли записувати музику. До нас дійшов клинопис Стародавнього Вавілону  із музичним записом, якому більше 4,5 тисяч років.

У стародавній Греції музична культура була на високому рівні. Зокрема, видатний математик Піфагор, який жив 2,5 тисячі років тому, відомий своїми відкриттями у музиці.

В Київській Русі також існувала власна система запису музики, яка носить назву невменний (знаменний) безлінійний нотний запис.

Ось як він виглядав:

Та відомий нам зараз нотний запис безпосередньо повязують з ім’ям Гвідо д’Ареццо (Гвідо Аретинський) – італійського монаха, вчителя хорового співу, який жив тисяча років тому.

На меморіальній дошці з дому, у якому свого часу мешкав видатний музикант, ми можемо бачити запропоновану ним систему нотного запису, яка дуже нагадує сучасну.

На нотному стані, який складається з чотирьох лінійок, зліва записується ключ, та ноти – яких на той час є шість.

Досить кумедне походження назви нот, запропоноване Гвідо Аретинським – це перші склади рядків гімну співаків, з проханням захистити їх від раптової хрипоти. Такий спосіб позначення мав на меті полегшити процес запам’ятовування звуків.  Ось текст цього гімну на латині:

UT queant laxis
REsonare fibris
MIra gestorum
FAmuli tuorum,
SOLve polluti
LAbii reatum,
Sancte Ioannes.

Назва цих нот практично без змін дійшла до наших часів: УТ, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ.  Згодом УТ замінили на більш мелодійнішу ДО, і додали сьому ноту СІ.

А ось як виглядає сучасний нотний запис: