Екосез. Французьке слово écossaise означає “шотландський”. Саме з Шотландії походить цей веселий народний танець з енергійним дводольним ритмом, перша доля якого роздроблена на дві восьмі.
У Європі з кінця XVII століття він був відомий як “англез”. Екосезом його назвали у Франції в 1726 році. На початку XIX століття до нього часто зверталися професійні музиканти. Екосези є у Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Ф.Шопена.
Експозиція. Вам, напевно, доводилося зустрічатися з цим терміном, коли мова йшла про відвідування музею або виставки: «Експозиція цікавих картин»; «Підготовлена нова експозиція в краєзнавчому музеї …». І похідні від нього: експонуються, експонати. Чи не правда, вам зрозуміло, про що йде мова – про показ чогось: картин, якщо мова йде про художню виставку, чи якихось інших експонатів.
Експозиція в музичному творі – це також свого роду показ. Показ основних музичних тем, знайомство з «героями» твору. Саме в музиці цей термін найбільш близький до латинському значення: expositio означає виклад.
У сонатній формі експозицією називають перший з трьох її основних розділів. У ньому звучать вперше головна і побічна партії, музичний матеріал яких потім послужить основою розробки. Головна партія в експозиції звучить в основній тональності твору. Потім іде невеликий сполучний розділ, який переводить музику в тональність побічної партії. Після побічної партії іде заключна частина, яка і завершує експозицію.
Іноді говорять не головна і побічна партії, а головна і побічна теми. Це неточно, так як часто трапляється, що та чи інша партія включає в себе не одну, а дві і навіть більше тем.
Експозицією називають також виклад, тобто перше проведення теми (або тем, якщо їх більше однієї) у всіх голосах фуги. Голоси вступають по черзі, причому між їх вступами можуть з’явитися інтермедії, тобто нетематичні, сполучні епізоди. Після останнього проведення теми в експозиції часто звучить інтермедія заключного характеру, яка завершує цей розділ фуги.
Експромт. Виголосити промову експромтом, тобто без підготовки; експромтом прочитати лекцію – знову ж таки, не готуючись до неї спеціально; експромтом влаштувати вечірку з друзями – без попередніх клопотів і запрошень. Кожен з вас, напевно, чув слово експромт в подібному значенні. Вживається воно і в музиці, причому значення його схоже.
Латинське expromtus – готовий, швидкий, у застосуванні до музичної творчості позначає п’єсу, написану відразу, без підготовки. Слово це синонім імпровізації в повсякденній мові. У музиці ж експромт та імпровізація поняття споріднені, але мають відмінності. Імпровізує музикант, як правило, безпосередньо на концерті, при публіці, й існує імпровізація тільки в цей час – час свого першого і єдиного звучання. Експромтом же композитор називає п’єсу, яку, імпровізовано створивши, він записав. Так, всі любителі музики знають експромти Ф.Шуберта, Ф.Шопена, Р.Шумана, Е.Гріга.
Елегія. По-грецьки це означає скарга. У Древній Греції елегією називали траурний спів у супроводі авлоса (духового інструменту), цим терміном також позначали поетичний жанр за ознакою певного віршованого розміру. В античних Греції та Римі елегії складали в найрізноманітніших жанрах: ліричні, сатиричні, войовничі і т. д.
Починаючи з епохи Відродження елегія широко поширилася як у поезії, так і в музиці європейських країн. Приклади музичних елегій різноманітні: “Пасторальна елегія на смерть Дж. Плейфорд” Г.Перселла, “Елегійна пісня” Л. Бетховена, елегії Ж. Массне, українського композитора М.Лисенка та ін.
Епізод. По відношенню до музики цей термін вживають за аналогією з театром, кіно тощо, позначаючи ним частину загальної дії, яка помітно вирізняється власними ознаками.
Епізодами називають частини у формі рондо, які змінюються на відміну від незмінного рефрену, а також фрагменти сонат, симфоній, опер та інших великих форм.
Етюд. Французьке слово etude буквально означає “вивчення”. Воно прийняте насамперед в образотворчому мистецтві, де, як і ескіз, означає початковий начерк, звичайно з натури.
З самого початку XIX століття слово “етюд” прищепилося і в музиці для назви спеціальних п’єс навчального характеру, націлених на окремі технічні прийоми. Такі чисто технічні етюди пишуть і зараз. Найбільші композитори-віртуози (Н. Паганіні, Ф. Шопен, Ф. Ліст) писали етюди як художні твори, при тому, що в них полягала і технічна задача. Закріпившись як музичний жанр, етюд живе і в XX столітті, змінюючись і розвиваючись у відповідності з новими стилями. З’явилися навіть оркестрові етюди.