Бедржих Сметана, що народився 2 березня 1824 в містечку Літомпиль, розташованому на схід від Праги, був одинадцятою дитиною в сім’ї пивовара Франтішека Сметани і його дружини Барбари. Батько був налаштований патріотично і дбав про те, щоб у дітей пробудився інтерес до чеського пісенного фольклору. У будинку часто музичили, в основному у формі струнного квартету, і батько ще в ранньому дитинстві навчив Бедржиха грати на скрипці. Однак вже незабаром він став віддавати перевагу фортепіано.
Після закінчення навчального року в Йіглаві, Бедржиха віддали до гімназії в місті Німецький Брід. Там Сметана зблизився з Карелом Гавлічка-Боровським, майбутнім діячем чеського відродження, поетом і публіцистом.
Для завершення освіти батько направив сина в місто Плзень, де жив їх родич – професор Йозеф Франтішек Сметана, активний діяч чеського відродження. У його будинку юнак ще більш захопився передовими ідеями, історією чеського народу, познайомився з творами чеських письменників і композиторів. Вивчав він і твори великих майстрів – Моцарта, Бетховена, Шопена, нерідко виступав у концертах. До моменту закінчення гімназії у Бедржиха визріло тверде рішення присвятити себе музиці.
У жовтні 1843 року Сметана приїздить до Праги, де вступає до музичної школи Йозефа Прокша – талановитого музиканта, чудового піаніста. Тут він з величезним задоволенням слухав Ліста. Мріючи про кар’єру піаніста, Сметана не пропускав концертів Мошелеса, Тальберга, Клари Шуман.
У ті роки сам Сметана писав в основному фортепіанні твори. Сонатою для фортепіано соль мінор він закінчив навчання у Прокша в 1846 році, а влітку 1848 року відкриває приватну музичну школу.
27 серпня 1849 Бедржих одружується зі своєю юнацькою любов’ю – Катержіною Коларжовою. Будучи чудовою піаністкою, вона змогла діяльно брати участь у роботі музичної школи.
Найбільш значні твори молодого композитора тих років – польки. З побутових танцювальних п’єс вони перетворилися на поетичні картинки настроїв.
Скоро в сім’ї Сметани з’явилися діти. Великі надії покладали батьки на старшу дочку Фридерику, по-чеськи Бедржішку, яка, здавалося, успадкувала надзвичайний музичний талант, що проявився, за словами батьків, вже в дуже ранньому дитинстві. Тим важче були удари долі, що спіткали родину в середині 1850-х років – протягом трьох років померли три з чотирьох дочок.
Біль, спричинена втратою чарівної дочки «Фріцхен», як називали Бедржішку, вилилася в музику. Безпосередньо під впливом смерті Бедржішкі Сметана написав перший значний камерний твір: тріо соль-мінор для фортепіано, скрипки та віолончелі. У списку своїх творів він зазначив, що це тріо є «спогадом про моє первістку, дочку Бедржішку, яка вражала всіх своїм музичним талантом,
але була віднесена безжальної смертю у віці всього лише чотирьох з половиною років».
Сметана отримує запрошення зі шведського міста Гетеборга, куди прибуває 17 жовтня 1856 року. Це велике шведський портове місто на наступні п’ять років стає для нього чимось на зразок другої батьківщини.
З трьох симфонічних поем, що виникли в Гетеборзі, найбільш самобутня друга поема – «Табір Валленштейна» (1859). «Табір Валленштейна» – перший великий симфонічний твір Сметани яскраво вираженого національного характеру. У ньому намітилися риси майбутнього симфонічного циклу «Моя Батьківщина».
У той час в Чехії відбулися великі зміни. Сметана почав думати про повернення на батьківщину. Після прощальних концертів він виїхав з Гетеборга. Однак спочатку його чекало гірке розчарування. Ні перший сольний фортепіанний концерт, ні перший виступ як диригента з власними оркестровими творами в січні 1862 не були помічені публікою.
Незабаром він знову змушений був зайнятися педагогічною діяльністю і в серпні 1863 відкрив другу приватну музичну школу.
Однак Сметана не припиняв складати музику. Він твердо дотримувався тієї думки, що найбільш міцну основу для розвитку сучасної національної музики може закласти тільки опера. Цьому завданню ідеально відповідав «Конкурс Гарраха на чеську національну оперу». У пошуках лібрето Сметана познайомився з чеським письменником Карелом Сабіною, одним з авторів найвідомішого чеського драматичного твору «Продана наречена», який за декілька тижнів написав лібрето опери «Бранденбуржці в Чехії».
«Бранденбуржці в Чехії» – героїко-патріотична історична опера. Незважаючи на досить заплутане лібрето, Сметана зумів висунути на перший план патріотичну
тему – боротьбу з іноземними загарбниками, що мало важливе значення для його сучасників у період габсбурзького гніту.
Три роки чекав Сметана сценічного втілення «Бранденбуржців». Нарешті друзям вдалося зломити опір театральної дирекції. Прем’єра опери відбулася 5 січня 1866 на сцені Тимчасового театру. Диригував автор. Успіх був приголомшливий.
У газеті «Народні листи» композитор і піаніст Л.Прохазка зазначив, що нарешті на чеській сцені поставлена опера, яка може стати основою для розвитку чеського музичного мистецтва.
Ще до прем’єри «Бранденбуржци в Чехії» 12 жовтня 1865 Сметана завершив у клавірі комічну оперу «Продана наречена», а до моменту її закінчення вже існувала перша дія музичної трагедії «Далібор». Композитор хотів вирішити проблему національної опери, створивши її основні жанри, які б вказали шляхи подальшого розвитку чеського оперного мистецтва. Це – героїко-патріотична драма («Бранденбуржці в Чехії»), народна комедія («Продана наречена»), музична трагедія («Далібор»). Час завершення «Далібора» співпало із задумом епічного полотна «Либуше».
Перші ескізи комічної опери виникли задовго до створення лібрето. Примітно, що і увертюра була написана на два з гаком роки раніше всієї опери. У першій редакції «Продана наречена» була двохактною, без танців, з розмовними діалогами. У наступні роки композитор допрацьовував оперу, і в остаточному вигляді празька публіка побачила «Продану наречену» 25 вересня 1870. Опера стала трьохактною, з танцювальними сценами і речитативами замість розмовних діалогів. «Продана наречена» – реалістична народна комедія, найрадісніша з усіх опер Сметани.
Доля «Проданої нареченої» виявилася щасливою. Успіх її зростав від вистави до вистави. На своїй батьківщині Сметані довелося бути присутнім на її сотій постановці.
Окремі ескізи «Далібора» відносяться до часу роботи Сметани над «Проданою нареченою». Перша дія опери в партитурі була закінчена 15 вересня 1866, написання другої і третьої розтягнулося на цілий рік. Це можна пояснити великою зайнятістю композитора диригентською і організаційною роботою в театрі.
16 травня 1868 в Празі відбулося всенародне торжество – закладка фундаменту Національного театру. Увечері в переповненій залі Новомістського театру відбулася святкова вистава.
Вона почалася «Урочистою увертюрою» Сметани, спеціально написаною до цього дня, і поемою І.Колара «Пророцтво Либуше». Потім була виконана опера «Далібор». Диригував автор. Спектакль зустрів гарячий прийом, але незабаром з приводу нової опери розгорілася бурхлива полеміка.
Не звертаючи уваги на запеклі випади критики, Сметана приступив до створення «Либуше», опери, повністю відповідної типу урочистої музичної драми. За своїм текстом ця опера є «апофеозом чеського духу».
Дійсно, такий унікальний твір неможливо відшукати ні в якій іншій оперної культурі, і це справді, як і задумував Сметана, «національна опера, призначена для виконання за особливих святкових і урочистих приводів».
Прем’єра «Либуше» відбулася майже через дев’ять років після завершення роботи над нею, 11 червня 1881 року, з нагоди урочистого відкриття у Празі Національного театру. Це був найурочистіший день в житті Бедржиха Сметани, незважаючи на те, що до цього моменту він був вже практично повністю глухим.
Тим часом тривали нападки і вигадки ворожої старочеської критики, яка паплюжила його як диригента і керівника оперного театру і заявляла, що Сметана вичерпав себе як композитор. Опера «Дві вдови», за мотивами одноактної комедії одного з коханців Жорж Санд Фелісьєна Мальфіля, показала, що це лише вигадки.
Новою вершиною творчості Сметани є цикл симфонічних поем «Моя Батьківщина». Автор поєднав у ній минуле з сьогоденням і майбутнім, відродив славу чеських переказів і історій («Вишеград», «Шарка», «Табір»), красу природи і життя людини в ній («Влтава», «У чеських луках і лісах») .
Більшу частину циклу Сметана написав після того, як оглух в 1874 році. Він зник у лісовій сторожці свого тестя-єгеря, де і доживав своє життя. І попри все, в абсолютній глухоті, яка стала його долею в останні 10 років життя, він створював кращі свої твори. Не тільки «Мою Батьківщину», а й опери, починаючи з «Поцілунку», а також фортепіанні цикли «Сни» та «Чеські танці», обидва струнних
квартети і оркестровий «Празький карнавал» – останнє закінчене творіння. Сметана доживав своє життя в лікарні для душевнохворих у Празі. Він помер 12 травня 1884 і був похований на Вишеградському кладовищі.