Арканджело Кореллі (італ. Arcangelo Corelli)- композитор та скрипаль, засновник італійської скрипкової школи.
Він завоював світову славу і залишив після себе школу, до якої належали такі видатні музиканти свого часу, як П’єтро Локателлі, Франческо Джемініані, Джованні Баттіста Соміс та інші.
Послідовником Кореллі також вважають найбільшого скрипаля XVIII століття Джузеппе Тартіні.
Народився Кореллі 17 лютого 1653 року у маленькому старовинному місті Фузіньяно в Нижній Романьї, походив із старовинного знатного роду. Батько Кореллі помирає за місяць до його народження, тому його та чотирьох братів виховувала мати.
Вони переїжджають до Фаенци, де Арканджело отримує перші уроки музики.
У Болоньї у 13-ти річному віці починає навчатись грі на скрипці, спочатку у Дж.Бенвенуті, а пізніше у знаменитого віртуоза-імпровізатора з Венеції – Л.Бруньолі. Ще юнаком Кореллі досяг такого рівня в композиції, що був прийнятий до Болонської філармонічної академії, ледь йому виповнилось 17 років.
У 1675 році переїздить до Риму, де з успіхом грає у церквах, театрах, «академіях». Він почав другим скрипалем у театральному ансамблі театру Tor di Nona, потім стає солістом, а наприкінці 1670-х років – капельмейстером церковних концертів.
Кореллі продовжує навчання під керівництвом композитора М.Сімонеллі, і на початку 1680-х років виступає з першим своїм серйозним твором – збіркою дванадцяти сонат для струнного тріо в супроводі органу.
У 1706 році входить до “Аркадської академії”, де товаришує з Генделем, Пасквіні та Скарлатті.
З 1687 року та до самої смерті служить капельмейстером в багатих меценатів – кардиналів Панфілі та Оттобоні. Слід відзначити, що вони були пристрасними любителями музики і Кореллі користувався їхньою великою підтримкою.
У цей період він створив більшість своїх тріо-сонат – знамениті сонати для скрипки соло у супроводі клавесина (1700 р.) і Concerto grosso (1712 р.).
Ще при житті Кореллі отримав прізвисько Аркомеліо Ерімантео. Аркомеліо розшифровується як: арко – смичок, мело – співати, тобто “смичок, який співає”; і друге слово означало найвищу гору в Аркадії, у переносному значенні “Олімп”. “Смичок, який співає, Олімпієць” – дуже висока оцінка майстерності скрипаля.
Творча спадщина композитора порівняно невелика – всього шість опусів: чотири збірки по дванадцять тріо-сонат, виданих у 1681, 1685, 1689, 1694 роках, дванадцять сонат для скрипки соло з басом, а також дванадцять концертів гроссо.
Творчість Кореллі має народну основу. У танцювальних жанрах, особливо в жигах його партіт, звучать ритми італійських народних танців. Найпопулярніша серед сольних скрипкових композицій Кореллі – ре-мінорна, написана у формі варіацій на тему португальської народної пісні.
В його творчості кристалізувалася форма тріо-сонати з контрастними частинами, а поряд з концертами Г.Ф.Генделя і Й.С.Баха, Concerto grosso Арканджело Кореллі – це найбільш досконалі зразки концертного жанру Стародавньої епохи. Кореллі, таким чином, заклав основу для подальшого розвитку симфонічної музики.
Повне зібрання творів Арканджело Кореллі видано під редакцією Й. Йоахіма.