Не багато було настільки ж справді французьких музикантів, як цей італієць, він один у Франції зберіг популярність протягом цілого століття.
Це слова Р.Роллана про Ж.Б.Люллі – одного з найбільших оперних композиторів XVII ст., основоположника французького музичного театру. В історію національної опери Люллі увійшов і як засновник нового жанру – ліричної трагедії (так називалася у Франції велика міфологічна опера), і як видатний театральний діяч – саме під його керівництвом Королівська академія музики стала першим і головним оперним театром Франції, яка пізніше здобула всесвітню популярність під назвою Grand Opera.
Ж.Б.Люллі (Jean-Baptiste Lully) народився 28 листопада 1632 року у Флоренції (Італія) в сім’ї мірошника, а після ранньої смерті матері він позбавляється опіки батька. Герцог де Гіза, помітивши в підлітка акторські та музичні здібності, біля 1646 року відвозить Люллі в Париж, призначивши на службу до принцеси Монпансьє (сестри короля Людовіка XIV). Не отримавши музичної освіти на батьківщині – до 14 років вмів лише співати і грати на гітарі (вчився у Флоренції у францисканського ченця), Люллі займається в Парижі композицією, співом, бере уроки гри на клавесині і особливо улюбленій ним скрипці. Молодий італієць, який домігся благовоління Людовика XIV, зробив при його дворі блискучу кар’єру.
Талановитий віртуоз, про якого сучасники говорили – «грати на скрипці як Батист», він невдовзі увійшов в знаменитий оркестр «24 скрипки короля». Біля 1656 року стає засновником та керівником малого оркестру «16 скрипок короля». У 1653 році Люллі стає «придворним композитором інструментальної музики», а з 1662 року він суперінтендант придворної музики, а ще через 10 років – стає власником патенту на право заснування в Парижі Королівської академії музики. У 1681 р Людовик XIV удостоїв свого улюбленця звання королівського радника-секретаря.
Коли Люллі розпочинає свою кар’єру оперного композитора, Італія є центром популяризації та розвитку оперного мистецтва. Основу творчості митця (за вийнятком декількох духовних творів) складає театральна музика – він написав музику до більш ніж 40-ка балетів, музичних постановок. Його мистецтво високо цінував драматург Мольєр, з яким він тісно співпрацював. У 1670 році Люллі пише музику до комедії Мольєра “Міщанин у дворянстві”. З 1672 по 1686 роки Люллі створює 20 опер, які вирізняються своєю віртуозністю в різних стилях і жанрах. Деякі з них – такі як “Ізіда”, “Тезей”, “Арміда” і “Атіс” належать до найбільш яскравих творів оперного жанру.
В грудні 1661 року Люллі отримує громадянство Франції, а 24 липня 1662 року одружується на Мадлен Ламберт – дочці придворного музиканта Мішеля Ламберта. На церемонії був присутній сам король Людовик XIV, з яким був у дружніх стосунках до самої смерті.
Помер композитор 22 березня 1687 року від рани, яку отримав, диригуючи «Te Deum» на честь недавнього виздоровлення Людовика XIV (в ті часи замість диригентської палички використовували палицю, якою відбивали ритм по землі; він вдарив собі пальця на нозі, з рани якого пішла смертельна гангрена).
Будучи в своїй ранній творчості послідовником італійських композиторів, Ж.Б.Люллі зформував свій оригінальний стиль, який стає початком французької національної оперної та балетної школи. У своїх балетах починає використовувати нові танці – менует, бурре, гавот, жигу. Починає першим використовувати французьку мову у більшості своїх опер та балетів. Першим виводить на сцену балетів жінок-танцівниць.