Гама – це послідовність звуків один за одним по висоті, від тоніки до тоніки. Тоніка – це основний (перший) звук гами. Подібно до того як можна букви розташувати за алфавітом або людей вишикувати за зростом, за віком. Це теоретичне розуміння гами.
До речі, саме в музичному сенсі, як слідування близьких тонів, слово гама вживається відносно фарб в живописі.
Ви легко відрізните гаму на слух. Треба сказати, що при всій своїй штучності гами входять іноді як складовий елемент в музику. Часто зустрічаються гамоподібні пасажі.
Розучування гам є необхідною вправою для всіх виконавців. Це як гімнастика для танцюриста. Тому коли вам доведеться їх освоювати, поставтеся до цього серйозно і не шкодуйте на гами часу.
Гармонія. Це слово настільки поширене, що немає потреби пояснювати його загальний зміст – згода, пропорційність, рівновага. Гармонійний розвиток особистості, гармонійні стосунки в сім’ї; гармоніюють кольору або лінії в одязі та аксесуарах і т. д. Незважаючи на те, що вживаються головним чином саме такого роду висловлювання, кожен відчуває, що поняття гармонії йде від мистецтва і насамперед – від музики.
У професійній музиці гармонія має кілька значень і вживається по необхідності у вузькому, або в широкому сенсах. У вузькому сенсі це слово характеризує якість співзвуч або визначає їх типи, наприклад “мажорний акорд”. А в ширшому говорять, припустимо, “гармонія Ліста”, “гармонія Мессіана”. Тут вже мається на увазі музична мова: характерні для даного композитора співзвуччя, способи і типи їх поєднання. Є ще більш широке вживання цього терміна: “класична гармонія”, “стародавня церковна гармонія”, “джазова гармонія”, “сучасна гармонія”.
Нарешті, цим словом називається і вся наука про музичні співзвуччя. Вона зародилася в епоху Відродження, коли музиканти почали усвідомлювати величезну силу впливу музичної гармонії на людину, і продовжує розвиватися донині.
Звук – явище фізичне, відповідно таке ж і співзвуччя – одночасне поєднання звуків “по вертикалі”. Тому вплив тих чи інших співзвуч на психофізичні системи людини має свої вельми чіткі закономірності. Наскільки чіткі – ви зрозумієте, згадавши для прикладу, траурний марш і те, як однаково його сприймають люди…
Не всяка гармонія діє так прямолінійно, вона нескінченно різноманітна і складна. Це цілий власний світ, що впливає на людину так само різноманітно, як природа, сонце, пора року, погода і т. д. Рухливість, мінливість, невичерпність гармонії народжують особливу барвистість музичної мови, його магію і чарівність.
Гастроль. Gast – гість, Rolle – роль. Цим цікавим німецьким словом позначається виступ приїжджого актора, театру, виконавського колективу.
Гастролі дуже давно є нормою культурного життя. Мандрівні музиканти, мандрівні актори – все це має давні традиції. Завдяки постійному культурному обміну між містами, країнами розвивається мистецтво, розширюється світогляд людей, встановлюється взаєморозуміння між цілими народами.
Генеральна репетиція. Латинське слово generalis означає “загальний”, “головний”. На відміну від звичайних репетицій, де твори розучують, пробують, генеральні репетиції влаштовують один-два рази перед прем’єрою. Вони проходять в костюмах, без зупинок, представляючи собою повністю готовий спектакль. На них навіть часто пускають навколотеатральну публіку, журналістів, критиків, колег. Генеральні репетиції необхідні для того, щоб усі учасники вистави відчували себе впевненіше на прем’єрі. Крім того, на генеральних репетиціях зазвичай виявляються не помічені раніше дрібні недоробки, і у виконавців ще залишається час щось підправити.
Геній. До XVIII століття вже склалося те розуміння поняття “геній”, яке успадкували і ми, тобто як вищу ступінь обдарованості, розуму, таланту. Але існує також античне значення слова “геній”. У стародавніх греків геній – добрий дух, покровитель людей (чоловіків, покровителька жінок – Юнона). Іноді ще кажуть “геній зла” або “злий геній”, але для цього існує більш точне слово “демон”.
Історія показує, що справді геніальний художник чи вчений – завжди людина з високими моральними якостями. Він може бути людиною жорсткою, різкою, вразливою, іноді й з дивацтвами (хоча неправильно думати, що геній обов’язково не від світу цього), але він благородний, людинолюб і добрий, не здатний на зраду, ницість чи лицемірство.
Гімн.Грецьке слово «гімн» означає урочисту хвалебну пісню. Колись у давнину так називалися піснеспіви, які складали на честь богів і героїв.
Зараз гімн як жанр є невід’ємним елементом культури цивілізованого суспільства. Гімн виводить людей зі стану буденної повсякденності і простих життєвих турбот, піднімає їх свідомість, звертаючи його до високих ідеалів. Він змушує кожної окремої людини відчути себе частиною людства. Гімн об’єднує, зміцнює і підносить людей. У ньому немає місця ні трагічному відчаю, ні насмішці чи іронії. Він простий і величний. Абсолютно зрозумілий, доступний всім і кожному. Саме тому в професійній музиці виникло таке поняття, як гімнічность. Композитори рідко вказують це в назвах творів, але знайте, що, коли ви чуєте піднесену і величну музику, – в основі її лежить гімн.
Починаючи з XVI століття в європейських країнах почали з’являтися державні гімни. Першою країною, яка заснувала державний гімн, була Голандія, яка звільнилася від іспанського панування. Пізніше, у XVIII столітті гімни з’явилися у Великобританії, Данії, Пруссії, Німеччині, Австро-Угорщині та інших країнах. Мелодіями гімнів зазвичай ставали найбільш популярні пісні маршового характеру. За основу гімну Австро-Угорщини була взята тема з струнного квартету Й. Гайдна. Державний гімн Французької республіки – Марсельєза.
І, звичайно вам відомо, що слова державного гімну України “Ще не вмерла України”, були написані о 1862 році П.Чубинським, а музика до нього – о 1863 році українським композитором М.Вербицьким.
Гліссандо. Навряд чи знайдеться людина, тим більше дитина, яка, опинившись перед фортепіано, відмовиться від задоволення провести по клавішах рукою зверху вниз або знизу вгору так, щоб вони прозвучали як хвиля чи сирена.
Не менше захоплення викликає можливість провести по всіх струнах арфи, гуслів, цимбал. Навіть по зубчикам гребінця ми чомусь всі любимо проводити пальцями чи якимись предметами.
А якщо ковзнути пальцем по одній струні гітари чи скрипки – вийде подібний ефект. Всі ці рухи і є гліссандо, що по-італійськи (glissando) означає “ковзаючи”.
Гомофонія. Як спеціальний термін це слово вживається зовсім не часто. Однозвучний, одноголосся, одностайність – так воно буквально перекладається з грецької. Але для того, щоб зрозуміти реальне значення поняття гомофонії, потрібно зіставити його з двома іншими грецькими словами: “монодія” і “поліфонія”. Монодія – це одноголосна мелодія. Як бачите, формально гомофонія і монодія – синоніми. Іноді саме в такому значенні термін гомофонія і вживається.
Подивимося на нього з іншого боку – як на антонім слову “поліфонія”. У поліфонії (буквально – багатоголоссі) важлива не сама по собі наявність декількох голосів, а їх повна рівність. А ось багатоголосся, де голоси не рівні між собою, де є головний і підлеглі, – це і є гомофонія в тому розумінні, яке закріпилося в останні два-три століття.
Мелодія з акомпанементом – так просто і так зрозуміло, що, здається, і не потрібне ще спеціальне слово. Але це зараз так може здаватися, коли гомофонія стала абсолютно звичайним, пересічним явищем. Важко повірити, але був час, коли років 250 тому назад гомофонія стала найбільшим, революційним завоюванням, які прийшли на зміну поліфонії. Сприймаючись набагато легше, ніж поліфонія, гомофонія надовго завоювала панівне становище в музиці. Що ж до поліфонії, то вона, звичайно, не зникла і використовується композиторами як один з найважливіших засобів музичної виразності.