Тромбон – слово італійського походження (італ. trombe – означає труба, trombone – велика труба). Англійський предок тромбона іменувався секбат (сакбат, sackbut) і був досить схожий з сучасним інструментом.
Вважається, що за останні п’ятсот років тромбон практично не змінився. Це не зовсім так. Змінювалися розміри інструмента, форми мундштука і розтруба. Майстри домагалися від тромбона того ж, чого і від інших музичних інструментів – ідеального звучання. Основна відмінна риса тромбона – його рухливе коліно, куліса. Куліса призначена для зміни висоти звуків інструменту. Коли вона висувається – звук, в міру подовження повітряного стовпа, стає нижчим.
Трубка інструменту в основному циліндрична , але ближче до розтруба стає конусоподібною. Мундштук має вигляд неглибокої кулястої чашки, схожої на мундштук великої труби, і відрізняється від мундштуків інших мідних інструментів.
Звучання тромбона потужне, виразне; разом з тим на тромбоні можливі будь-які градації тихого звуку. Інструмент проникливо звучить в духовній музиці, але часто асоціюється зі сферою надприродного (як, наприклад, в “Реквіємі” В.А.Моцарта і його опері «Дон Жуан»). Якщо необхідно виразити в партитурі музичного твору відчуття тривоги, небезпеки, приреченості, то композитор, швидше за все, звернеться до звучання тромбона.
У джазовій музиці тромбон, навпаки, часто звучить досить безтурботно. Вокальна імітація звучання тромбона, його виразного гліссандо і блюзових нот – це мало не квінтесенція неповторної виконавської манери легендарного джазового музиканта (співака, трубача, тромбоніста) Луїса Армстронга (1901-1971).
Глісандо представляється досить природнім штрихом для такого своєрідного інструменту, як тромбон, але в академічній музиці його застосування довго не допускалося і вважалося ознакою поганого смаку.
Першими авторами , які абсолютно незалежно один від одного подолали цю традицію, були О.Глазунов (1865-1936) і А.Шенберг ( 1874-1951 ) .
При грі інструмент утримують лівою рукою за стійку мундштучної частини трубки так, щоб мундштук упирався в губи. Права рука при цьому управляє кулісою за допомогою окремої розпірки.
Для положення куліси при грі передбачено сім позицій. На першій (найвищій) позиції куліса повністю засунута, на сьомій (найнижчій) – повністю висунута; з кожною черговою позицією звук знижується на півтон.
На U-подібному згині нерухомої (мундштучної) частини інструменту знаходиться рухливий настроювальний крон. На поперечній розпірці встановлюється противага, адже загальна довжина всіх трубок інструменту близько трьох метрів і при повністю висунутій кулісі тромбон «переважує» тромбоніста. Клапан для виведення конденсату розташований на рухомій частині трубки – кулісі.
У сучасному оркестрі група тромбонів, як правило, складається з трьох інструментів: це – два тенорових і один басовий тромбони.
Діапазон тромбона близько 2,5 октав, лад тенорового – in B, басового – in F (на чисту кварту нижче).
Тенор-бас-тромбон – найважливіший з видових інструментів групи тромбонів – це теноровий тромбон in B з так званим квартвентилем – пристосуванням, що складається з петлі додаткової трубки, вбудованої в U-подібне коліно, щоб при підключенні забезпечити вилучення основного тону F. Підключення здійснюється поворотним вентилем, керованим лівим великим пальцем і діє подібно до валторнового вентиля.
Тенор-бас-тромбон призначений для виконання головним чином низьких партій басового тромбона, має збільшений канал і трубку, обладнану невеликою кулісою. Квартвентіль фактично перетворює один інструмент в два або навіть в три, якщо вважати наявний в конструкції інструмента додатковий крон Е. За значущістю це можна порівняти з винаходом подвійної валторни, адже за допомогою квартвентиля забезпечується необмежений доступ як до тенорового, так і до басового регістрів.