Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)
Г. Ф. Гендель – одне з найбільших імен в історії музичного мистецтва. Видатний композитор епохи Просвітництва, він відкрив нові перспективи в розвитку жанру опери і ораторії, передбачив багато музичних ідей наступних століть, зокрема – оперний драматизм К.В.Глюка, громадянський пафос Л. ван Бетховена, психологічну глибину романтизму. «Ви можете зневажати кого і що завгодно, – говорив Б.Шоу, – але ви безсилі перечити Генделю».
Національну приналежність Генделя виборюють Німеччина і Англія. У Німеччині Гендель народився, на німецькій землі склалася творча особистість композитора, його художні інтереси, майстерність. З Англією ж пов’язана велика частина життя і діяльності Генделя (прожив у Англії біля 50-ти років), формування естетичної позиції в музичному мистецтві, напружена боротьба за її утвердження, кризові поразки і тріумфальні успіхи.
Георг Фрідріх Гендель (з нім. Georg Friedrich Handel) народився 23 лютого 1685 у Німецькому Галлє, що у Саксонії, у сім’ї цирульника. На момент народження Генделя його батькові було шістдесят років, матері виповнилося тридцять два.
Початкову освіту здобував у середній (класичній) школі, де його викладачем музики був Йоган Преторіус, а також придворний капельмейстер Давид Пооле та органіст Кристіан Ріттер.
З 1694 року навчається у видатного органіста і композитора свого часу — Фрідріха Вільгельма Цахау, в якого він отримує грунтовну музичну освіту – бере уроки гри на скрипці, клавесині, гобої та органі, вчиться мистецтву й законам генералбасу (та гармонії вцілому), знайомиться із численними творами німецьких та італійських композиторів. Хороший композитор, ерудований музикант, знайомий з кращими творами свого часу (німецькими, італійськими), Цахау розкрив Генделю багатство різних музичних стилів, прищепив художній смак, допоміг відпрацювати композиторську техніку.
У 1697 році помирає батько Генделя.
Рано сформувавшись як особистість і композитор, Гендель вже в 11 років був відомий у Німеччині. Вивчаючи право в університеті Галлє (куди він вступив у 1702 році, виконуючи волю батька), Гендель одночасно служить органістом у церкві, переймаючи посаду у свого вчителя Цахау, складає музику для недільних богослужінь, викладає спів.
В 1703 році Гендель виїжджає в Гамбург – один з культурних центрів Німеччини XVIII ст., місто, що має перший в країні публічний оперний театр, змагається з театрами Франції та Італії. Насичене мистецьке життя міста, співпраця з видатними музичними діячами того часу – Р. Кайзером, оперним композитором, колишнім тоді директором оперного театру, І. Маттезоном – критиком, літератором, співаком, композитором – мала величезний вплив на Генделя.
Тут у 1705 році з’являються його перші опери – “Альміра” та “Нерон”.
Однак перебуває Гендель в Гамбурзі недовго: банкротство Кайзера веде до закриття оперного театру.
Гендель вирушає до Італії. Відвідуючи Флоренцію, Венецію, Рим, Неаполь, композитор знову вчиться, вбираючи найрізноманітніші художні враження, перш за все – оперні. Здібності Генделя до сприйняття різнонаціонального музичного мистецтва були винятковими. Проходить буквально кілька місяців, і він освоює стилістику італійської опери, причому з такою досконалістю, що перевершує багатьох визнаних в Італії авторитетів.
У 1707 р. Флоренція ставить першу італійську оперу Генделя «Родріго», у 1709 році Венеція – наступну, «Агриппіна».
Опери отримують захоплене визнання у італійців, надто вимогливих і розпещених слухачів. Гендель стає знаменитим – входить до відомої “Аркадської академії” (разом з А.Кореллі, А.Скарлатті, Б.Марчелло і ін.), отримує замовлення на написання музики для дворів італійських аристократів.
У 1710 році Гендель переїздить у Ганновер, де виконує обов’язки капельмейстера.
В кінці 1710 року Гендель вперше приїздить до Англії, де йому замовляють оперу. І в 1711 році на сцені Королівського театру в Лондоні відбулась прем’єра його опери “Рінальдо”.
З 1716 року починається новий етап в житті і творчості великого майстра – він повністю оселяється у Англії (в 1726 році приймає англійське підданство). Для самої Англії роль Генделя рівна цілій епосі. Англійська музика, яка втратила в 1695 р. свого національного генія Г. Перселла та зупинилася у розвитку, знов піднялася на світову висоту лише з ім’ям Генделя.
Вже в 1713 р. його “Te Deum” виконується на урочистостях, присвячених укладенню Утрехтського миру – честь, якої до цього не удостоювався жоден іноземець.
У 1720 р. Гендель бере на себе керівництво Академією італійської опери в Лондоні і таким чином стає на чолі національного оперного театру. З’являються його оперні шедеври – «Радаміст» – 1720, «Оттон» – 1723, «Юлій Цезар» – 1724, «Тамерлан» – 1724, «Роделінда» – 1725, «Адмет» – 1726. У цих творах Гендель виходить за рамки італійської опери-серіа і створює свій тип музичного спектаклю з яскраво окресленими характерами, психологічною глибиною і драматичною напруженістю конфліктів. Шляхетна краса ліричних образів опер Генделя, трагічна сила кульмінацій не мали собі рівних в італійському оперному мистецтві свого часу. Його опери стояли біля порога назріваючої оперної реформи, яку Гендель не лише відчув, але і багато в чому здійснив набагато раніше Глюка і Рамо.
У червні 1728 року Академія перестає існувати, Гендель їде до Італії де набирає нову трупу і в грудні 1729 року оперою «Лотаріо» відкриває сезон Другої оперної Академії. У творчості композитора настає пора нових пошуків. «Порос» (1731), «Орландо» (1732), «Партенопе» (1730), «Аріодант» (1734), «Альцина» (1734) – в кожній з цих опер композитор по-різному оновлює трактування жанру опери-серія – вводить балет (У 1734-35 роках в Лондоні був у моді французький балет), «чарівний» сюжет насичує глибоко драматичним, психологічним змістом, в музичній мові досягає вищої досконалості, простоти і глибини виразності, намічається також поворот від серйозної опери до лірико-комічної.
Друга оперна Академія закривається в 1737 році. Гендель розорився. Він захворів, його розбив параліч. Друзі дають йому в борг грошей і відправляють на відпочинок в Аахен, де здоров’я повертається до Генделя.
Гендель повертається до діяльності з новими силами. Він створює свої останні оперні шедеври – «Іменео», «Дейдамія», – і з ними завершує роботу в оперному жанрі, якому віддав понад 30 років життя.
В останній період життя Гендель перестає писати опери і створює ораторії де, не зв’язаний театральними умовностями, повністю розкриває свій блискучий талант.
Нова епоха для Генделя починається 22 серпня 1741 року – в цей день він приступає до ораторії “Месія”. Для багатьох поколінь “Месія” буде синонімом Генделя. “Месія” – це музично-філософська поема про життя і смерть людини, втілена в біблійних образах.
А вже 18 лютого 1743 року відбувається перше виконання “Самсона” – героїчної ораторії на текст Мільтона.
10 лютого 1744 року він ставить “Семелу”, 2 березня – “Йосипа”, в серпні закінчує “Геркулеса”, в жовтні – “Валтасара”.
11 серпня 1746 року Гендель закінчує ораторію “Йуда Маккавей” – одну з кращих своїх ораторій на біблійну тему.
Гендель стає кумиром Англії. Героїчна велич генделівских ораторій виявляється співзвучною настрою англійців.
У 1751 році композитор сліпне. Страждаючий, безнадійно хворий, Гендель залишається за органом при виконанні своїх ораторій. Він був похований у Вестмінстері.