Музичний сайт для дітей

Софія Михайлівна Ротару

Видатна співачка, виконавиця більш ніж 400 пісень, багато з яких стали класикою української естради. Народна артистка України (1976), народна артистка Молдавії (1983), народна артистка СРСР (1988). Лауреат багатьох конкурсів, зокрема — IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (Софія, 1968); «Золотий Орфей» (Софія, 1973); «Янтарний соловей» (Сопот, 1974 р.), «Міс Естрада-89», ім. К. Шульженко («Краща естрадна співачка 1996 року»), «Овація» (2000), «Людина року-2000» («Краща українська естрадна співачка XX сторіччя»). Знялася в кількох музичних і художніх фільмах. Нагороджена орденами «Знак Пошани» (1980), Дружби народів, «За заслуги перед Вітчизною» Російської Федерації, «Св. княгині Ольги», зіркою «Герой України».

Коротка біографія

7 серпня 1947 р. в молдавському селі Маршанці Чернівецької області в сім’ї Михайла Федоровича і Олександри Іванівни Ротару народилася друга дочка. Батько дуже любив Соню і говорив усім знайомим, що дочка обов’язково стане «великою артисткою». Він був першим з багатьох людей, хто повірив у її майбутнє, і всіляко допомагав їй.

співачка

Та і як було і Софії, і трьом її сестрам та двом братам (які теж стали професійними виконавцями) не заспівати, «коли півсела — співаки, та які! А друга половина — музиканти!». Дитинство Соні було таким самим, як і в будь-якої сільської дівчинки: поки батьки працювали (батько на винограднику, мати в полі), вона господарювала в будинку, пасла і доїла корів, іноді продавала зелень на ринку.

А після того як старша сестра Зіна перенесла тиф і осліпла, взяла на себе ще й турботу про молодших. Від Зіни, єдиною втіхою якої стало радіо, Софія перейняла російські пісні, а потім і мову — в селі всі говорили тільки молдавською.

Вчилася вона добре і встигала не тільки уроки робити, співати в шкільному і церковному хорах (усі в сім’ї були віруючими) та мамі допомагати, але і вчилася грати самостійно на шкільному баяні, брала участь у драмгуртку.

Дуже жвава і рухлива, вона любила спорт. Свого часу Соня всерйоз захопилася легкою атлетикою і робила успіхи: була чемпіонкою школи з багатоборства, їздила на обласні олімпіади.

Одного разу, на обласній спартакіаді в Чернівцях, вона стала переможницею в бігу на 100 і 800 м. Але що старшою ставала дівчинка, то більше її полонила музика. Незабаром вона стала співати в художній самодіяльності і пішла в музичну школу. Тож після закінчення десяти класів свій вибір Софія зробила свідомо: вирішила вступати до Чернівецького музичного училища.

Життєвий вибір – музика

Та коли приїхала в обласний центр, з’ясувалося, що вокального факультету в училищі немає. І тоді вона вступила на диригентсько-хоровий. Закінчила вона його в 1968 р. і відразу ж здала документи на заочний факультет Кишинівського інституту мистецтв ім. Музическу. А поки працювала тут же, в училищі, викладачем сольфеджіо і теорії музики, виступала на конкурсах та оглядах і співала, співала.

Сама Ротару веде відлік своєї музичної кар’єри з 1971 р. Саме тоді Анатолій Євдокименко, відомий тоді як учений і автор безлічі статей, кинув науку, щоб цілком присвятити себе улюбленій дружині. І, щоб Софія ні від кого не залежала в репертуарному питанні, невдовзі після її зйомок у музичному фільмі «Червона рута» він створив при Чернівецькій філармонії колектив з такою ж назвою.

А щоб вона не відволікалася на пояснення, яке світло їй потрібне або яке аранжування, Анатолій закінчив режисерський факультет Київського інституту культури. Незабаром він став художнім керівником ансамблю, а фактично на довгі роки — продюсером Ротару, постановником програм, режисером, директором, охоронцем. Вони разом продумували її репертуар, і з того часу народні мелодії в сучасній обробці стали основою більшої частини її естрадних хітів.

Голос країни

Треба відзначити, що туалети, в яких виходила на сцену співачка, створені швачками звичайної швейної фабрики і вручну розшиті візерунками майстринь-вишивальниць із села Бояни Чернівецької області. Не зрадила Софія Ротару улюбленим фольклорним мотивам і до сьогоднішнього дня, хоч і вдягається у таких модельєрів, як Зайцев, Юдашкін, Бизов. Останнім часом костюми для співачки готує талановитий український дизайнер Лілія Пустовіт.

У репертуарі Ротару понад чотириста пісень різних стилів: від народних балад до суперсучасних хітів, безліч альбомів, які купують на території всієї СНД.
У 1996 р. перед концертним залом «Ювілейний» була закладена Зірка Софії Ротару.

Детальніше ...

Іван Семенович Козловський

Іван Семенович Козловський народився 24 березня 1900 р. в селі Мар’янівка Київської губернії в селянській сім’ї. З дитинства Івасика оточували люди, які щиро любили музику. Так, його батько, не знаючи нот, чудово грав на віденській гармоніці, а мати співала.

Коли хлопчик пішов до школи, його улюбленими предметами стали література і музика. Івась схоплював будь-яку мелодію на льоту і міг безпомилково відтворити її. Тому нікого не здивувало, коли вчитель, розділивши шкільний хор на дві групи, одну доручив Івасю.

У свята хор співав у церкві. Молитви, які звучали під склепінням храму, залишили глибокий слід у серці Івася. Через багато років, вже будучи в зеніті слави, Козловський часто включав до свого репертуару релігійні твори.

Хлопчик дуже любив театр. На одному зі спектаклів він вперше побачив гру української драматичної актриси — Марії Костянтинівни Заньковецької. Ця зустріч остаточно визначила плани Козловського — він почав працювати в трупі київського театру Народного будинку. (більше…)

Детальніше ...

Соломія Амвросіївма Крушельницька

У перші десятиріччя XX .ст. на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі:

•    Баттістіні;
•    Карузо;
•    Тітта Руффо;
•    Шаляпін.

І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька.

Найвимогливіші критики світу називали Соломію Крушельницьку «незабутньою Аїдою», «єдиною у світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною Брунгільдою», «вражаючою Валькірією», «найпрекраснішою Саломеєю», «винятковою Лорелеєю» і т. д. За свідченням тогочасної преси світу, майже в кожній ролі вона була неповторною, а в багатьох лишається й досі неперевершеною.

Творчість Соломії Крушельницької мала величезний вплив на розвиток вокального мистецтва в усьому світі, а її ім’я золотими літерами вписане, в історію світової опери. Ця чарівниця здобула широке визнання навіть в Італії — батьківщині бельканто. (більше…)

Детальніше ...

Олександр Пилипович Мишуга

Наприкінці XIX ст. Олександр Мишуга був одним із найвідоміших співаків світу. Народився Олександр Пилипові« 19 червня 1853 р. в селі Новий Витків Радехівського повіту на Львівщині, в бідній сім’ї селяни-нашевця. Злидні, нестатки і голод рано навчили юнака боротися за життя, вселили прагнення до кращої долі.

Вийти на мистецький шлях допомогли йому чудовий голос і добрі люди. Тільки завдяки їм юнак потрапляє в хор собору Святого Юра у Львові, а потім — у гімназію, вчительську семінарію і, нарешті, в консерваторію, яку він закінчив на відмінно по класу професора Валерія Висоцького. (більше…)

Детальніше ...

Ванесса Мей

Ванесса Мей (повне ім’я — Ванесса Мей Ванакорн Ніколсон) — англійська скрипачка сингапурського походження, популяризатор класичної музики, композитор, аранжувальник, співачка. Володарка 32 платинових і 17 золотих нагород, англійської музичної премії Brit Awards у номінації «Кращий виконавець» (1996), премій World Music Award (1996) і EMI (2000) у номінації «Виконавець класичної музики, яка найкраще продається». Автор біографічної книжки «Світи, що змінюються».

Журналісти називають Ванессу Мей «найвідомішою у світі дівчиною зі скрипкою», «Моцартом у ботинках», «Китайським бомбардувальником жіночої статі». Її злет був стрімкий. Коли витончена скрипачка з’являється на сцені, публіка починає волати від захоплення. Її компакт-диски розлітаються мільйонними тиражами. (більше…)

Детальніше ...

Ансамблі

Крім гри соло і в оркестрі, інструменти можуть використовуватися і у вигляді невеликих груп — ансамблів. Гра в ансамблі значно відрізняється від гри в оркестрі, тут кожний музикант виступає як свого роду соліст, голос якого добре помітний серед інших.

Класичні типи ансамблів склалися, як і класичний тип оркестру, не відразу. Інструменти могли замінювати один одного (наприклад, партія скрипки виконувалася флейтою і навпаки). Так було до того часу, поки ансамблі застосовувалися, головним чином, у домашньому музиціюванні. (більше…)

Детальніше ...

Майкл Джексон

Всесвітньо відомий американський пoп- і рок-співак, композитор, танцюрист, актор. Власник звукозаписної компанії ATV Music. Багатократний лауреат премій «Греммі», володар звання «Зірка століття». Автор і виконавець кількох альбомів, що увійшли до історії поп-музики за рахунок рекордної кількості продажів. (більше…)

Детальніше ...

Симфонічний оркестр. Ударні та електронні інструменти

До ударних належать усі інструменти, по яких б’ють або які струшують, щоб отримати звуки. Такі інструменти, як ксилофони і трубчасті дзвоники, можуть видавати різні звуки, на них грають цілі мелодії. Але більшість ударних інструментів, таких як бубни і маракаси, видають тільки специфічні звуки, вони підкреслюють ритм мелодії.

Ударні інструменти, що входять в оркестр, походять із різних країн. Батьківщина бубнів і литавр — Близький Схід, ксилофонів і маримби — Африка, металофонів — Далекий Схід, бонго і маракасів — Південна Америка. (більше…)

Детальніше ...

Алла Борисівна Пугачова

Пугачова Алла Борисівна (1949) — народна артистка РРФСР (1985) і СРСР (1991), лауреат Державної премії Росії в галузі театрального (естрадного) мистецтва. Володарка Гран-прі фестивалю «Золотий Орфей» (1975) і Гран-прі «Янтарний соловей» на конкурсі в Сопоті, Націонадьної музичної премії «Овація» і музичної премії «Зірка». Нагороджена орденами «За заслуги перед Вітчизною» і Миколи Чудотворця. (більше…)

Детальніше ...

Симфонічний оркестр. Клавішні інструменти

Клавіатура — ряд клавіш, одні з яких звичайно забарвлені в білий колір, а інші в чорний. Щоб отримувати на інструменті звуки, необхідно натискувати на клавіші.

Рояль і його різновид — піаніно часто об’єднують загальною назвою фортепіано. Ця назва утворилася від двох італійських слів: форте — голосно і піано — тихо. Таким чином, назва відображає можливість видобути з цього інструмента звуки самої різної гучності.

Своїм походженням вони зобов’язані псалтерію — багатострунному щипковому інструменту, поширеному в давнині і Середньовіччі. Корпус у нього був трикутний або прямокутний. У XVI ст. псалтерій удосконалили: приєднали клавішний механізм. Так з’явився клавесин. (більше…)

Детальніше ...
Яндекс.Метрика