Музичний словник – “П”

Музичний словникПародія. Грецьке слово parodia складається з двох коренів: para – “проти” і ode – “пісня”, “спів”. Тому загальний широкий зміст його – “нова стара пісня”. Таким чином, пародія – це оновлення музики. Оскільки починаючи з XIX століття авторство музичної композиції стало незалежним, пародія як спосіб написання творів перестала існувати і залишилася лише в тому значенні кривого дзеркала, яке нам так добре знайоме сьогодні.

Для композиторів XVII-XVIII століть воно має на увазі всього лише спосіб складати нові твори на основі старих. І навіть не важливо чиїх: своїх чи чужих. І нічого ганебного в цьому не було. Справа в тому, що тоді, незважаючи на найвищі досягнення в галузі професійної композиції, – коли вже були Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель, К. В. Глюк – ставлення до авторського професіоналізму ще зберігало психологію народних музикантів, не розрізняючи в музиці “своє” і “чуже”. З чужим можна було поводитись як зі своїм. Не було авторського права. Тому не могло бути й плагіату. Кожен міг взяти старий твір і замінити в ньому якусь частину музики, велику чи малу, залежно від обставин; пристосувати цей твір до іншого складу виконавців, до іншої нагоди. Так, мелодії протестантського хоралу, узаконені Лютером і записані з новим духовним текстом, не були новими. Багато з них в минулому були народними пісеньками. А Бах, в службові обов’язки якого входило написання кантат з різних приводів і в украй стислі терміни, за допомогою невеликого “​​маскараду” (підписати новий текст, трохи змінивши музику) швидко виходив зі скрутного становища.

Музичний словникПартесний спів. Красивий, стрункий та гармонійний церковний спів, що з’явився в Італії в епоху Відродження, зробив цікаву історичну подорож по Європі: Польща, Україна, Росія. Свою назву він отримав, мабуть, в Україні і походить від латинського слова pars, що означає “частина”, “участь”, а в музичному розумінні – партію учасника хору. У множині такі партії називаються partes. Для українських музикантів це було новинкою, оскільки до цього вони використовували тільки старовинний стиль церковної музики. Вона записувалася гаками і співалася або одноголосно, або з варіюванням окремими співаками основної мелодії. Партесний спів справив революційні зміни в розвитку української та російської музики і допомогло їй встати на європейський шлях розвитку.

Музичний словникПартита. ”Розділена на частини” – так перекладається італійське слово partita. Цікаво що, по-перше, цим словом користувалися не стільки італійські композитори (хоча увійшло воно в музику від них), як німецькі. По-друге, цією назвою німецькі композитори позначали два досить різних типи творів: сюїти і варіації. Те й інше представляє собою твір, розділений на частини, тільки в сюїті всі частини різні, а в варіаціях – в основному подібні.

Слово “партита” використовували в XVI-XVIII століттях до тих пір, поки сюїти і варіації були однаково популярні. А зникло воно з ужитку тоді, коли стара сюїта вийшла з моди, а варіації, що перетворилися в самостійний жанр, стали надзвичайно поширені в європейській музиці другої половини XVIII – першої половини XIX століть.

Історія партіти зробила саме звучання цього слова одним із символів давньої музики епохи бароко. Тому, коли композитори XX століття відновили багато з забутих традицій, з’явилися і сучасні партіти. Тепер це слово повністю рівнозначне слову “сюїта” і вживається виключно для різноманітності або з бажання направити думки слухача в глиб століть.

Музичний словникПартитура. П’єси для рояля чи акордеона записують на двох рядках: один для правої руки, інший для лівої. Твори для голосу або якогось інструмента з фортепіано пишуться на трьох рядках: верхня для голосу, скрипки, віолончелі і т. д., дві нижні – для фортепіано.

Але коли музику виконує струнний квартет, оркестр або навіть ще більший колектив: оркестр, хор і кілька солістів. Як бути в такому випадку? Не можна ж писати окремий рядок для кожного виконавця.

У кожному оркестрі багато однакових інструментів, наприклад, скрипок або віолончелей, а в хорі – однакових голосів. Для них достатньо одного нотного рядка.

Якщо на нотних рядках написати одну під одною партії різних інструментів, вийде те, що ми називаємо партитурою. На одній сторінці нотного паперу в двадцять чотири – тридцять рядків записується все, що грають разом інструменти, співає хор. Зрозуміло, що поміститися на такій сторінці можуть лише кілька тактів.

В партитурі партії всіх інструментів розміщені в строгому порядку. Внизу – рядки для струнних інструментів, над ними міститься група ударних, вище – мідні духові, ще вище – дерев’яні. Якщо у виконанні беруть участь хор і солісти, то рядки з їх партіями розміщуються під ударними, вище струнних інструментів.

І всередині кожної групи місця теж строго розподілені. Нижні рядки – для найнижчих інструментів групи: контрабасів у струнних, фагота – у дерев’яних, туби – у мідних. Чим вище рядок, тим вище «голос» інструменту.

Музичний словникПартія. У музиці слово «партія» має не одне, а два різних значення. З одним ви, напевно, стикалися. Під час концерту оголошують: «Партію фортепіано виконує …»; «Партію Хосе в опері “Кармен” виконав …» і так далі. Партією в цьому випадку називається складова частина музичного твору, що виконується одним музикантом або декількома – в унісон. Так, будь-який струнний квартет (мається на увазі квартет – твір) складається з партій першої скрипки, другої скрипки, альта і віолончелі. В операх у кожного соліста своя партія. В романсі ви чуєте партію голосу і партію фортепіано. З партій басів, тенорів, сопрано і альтів складається і хоровий твір.

Але можна почути й таку фразу: «Головна партія цієї сонати мені дуже сподобалася, а от побічна здається не такою вдалою». В даному випадку слово «партія» позначає один з розділів сонатної форми.

Музичний словникПасаж. Слухаючи гру видатних музикантів, ви, напевно, не раз захоплювалися їх дивовижною технікою. У музичних творах є епізоди, де звуки линуть з величезною швидкістю. Здається, ніби вони розсипаються як перли або зливаються в один безперервний потік.

Такі місця в музиці називаються пасажами. У перекладі з французької passage означає прохід, перехід. Дійсно, виконуючи той чи інший пасаж, музикант, по-перше, немов переходить в дуже швидкому темпі з одного регістра свого інструменту в іншій, а по-друге, пасажі часто служать і для переходу від однієї музичної теми до наступної. У музиці XIX століття і в наші дні пасажів, які були б просто «переходами», залишилося мало. Композитори надають їм все більшу значущість, виразність, мелодійність. Пам’ятаєте, як починається «Політ джмеля» в опері Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана»? Стрімким «свистячим» пасажем композитор зображує наздоганяючого корабель джмеля. Але в цьому «свисті» вкладена мелодія. Наскрізь пронизані прекрасними мелодіями пасажі фортепіанних творів Шопена

Музичний словникПассакалья. Загальний в романських мовах корінь pasar по-іспанськи означає “проходити”, а слово – calle – означає … “вулиця”. Отже, цей танець виник у зв’язку з традицією вуличних походів, що супроводжували роз’їзд гостей після закінчення святкування. Тому пассакалья завжди урочиста, в її ритмі відчувається крокування.

Як і інші старовинні танці, Пассакалью спіткала доля перетворення на жанр інструментальної музики. Це відбувалося в XVI столітті. Але на відміну, наприклад, від куранти чи сарабанди, пассакалья пережила найрізноманітніші стильові епохи і живе у творчості сучасних композиторів. Основу пассакальі становить, як правило, низхідна басова тема, яка багаторазово повторюється (її називають basso ostinato). При цьому верхні голоси різноманітно варіюються. Сама форма пассакальі поступово нагнітає динаміку і експресію, які зробили цей жанр особливо близьким до трагічного музичного змісту.

Яскраві зразки Пассакальї присутні у органній музиці старих майстрів (Д. Букстехуде, Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха), а також у різних жанрах сучасної музики. У пассакальї є жанровий двійник. Це теж старовинний іспанський танець – чакона. Різниці між ними практично немає, крім того, що в Чаконі основна тема звучить не тільки в нижньому, а й у верхньому голосах.

Музичний словникПастораль. По-латині pastor – пастух, pastoralis – пастуший. Пастораль стилізує ідилію сільського життя, невигадливу та життєрадісну любовну лірику пастухів і пастушок, сонячні картини природи, спокійні пейзажі з тваринами і т. д.

Велику популярність пасторалі отримали в епоху Відродження, вони могли бути у вигляді коротких драматичних сценок, невеликих опер, пантомім або балетів.

Дещо пізніше з’явилися інструментальні п’єси в жанрі пасторалі. Вони зазвичай написані в світлому і безтурботному характері, безпомилково передаючи той настрій, який дарує нам сонячний літній ранок в селі. Пасторалі можна зустріти у творчості Ф. Куперена і А. Вівальді, Й. С. Баха і Дж. Фрескобальді. У Л. Бетховена є “Пасторальна” (Шоста) симфонія…

Музичний словникПатетичний. Пристрасний, сповнений почуття, душевного підйому – з таким значенням увійшло це грецьке слово в європейські мови. Однак грецький словник вказує нам зовсім інше джерело: pathetikos походить від слова pathos, яке означає страждання, а також пафос, пристрасну наснагу.

Ця область почуттів і настроїв надзвичайно близька музикантам, ніщо так не передає їх, як музика. Можна навіть сказати, що для музики патетичні образи чи не найголовніші. Вони найбільш проникливі, миттєво захоплюють душу і серце людини. До шедеврів світової класики належать “Патетична” (Восьма) соната Л. ван Бетховена, “Патетичне тріо” М. І. Глінки, “Патетична” (Шоста) симфонія П. І. Чайковського…

Музичний словникПереклад. Поширена в музичній практиці обробка музичних творів для інших, ніж передбачено автором, виконавських складів. Наприклад, переклад симфонії для фортепіано в чотири руки, переклад хорового твору для інструментального ансамблю і т. д. Переклади зазвичай роблять на рівноцінний за кількістю виконавців склад, або на менший. Якщо ж виконавські засоби посилюються, розвиваючи вихідний матеріал, то в цих випадках говорять: “обробка”, “аранжування”, “оркестровка”. З усіх видів роботи з матеріалом до поняття “переклад” ближче “транскрипція”.

 

Музичний словникПіаніно. Зменшувальне від piano, ця назва увійшла в практику відразу при винаході інструменту. У 1800 році його сконструював американець Дж. Хокінс, в 1801 – австрієць М. Мюллер і в 1802 – англієць Т. Лауд. Настільки велика була потреба в портативному фортепіано, що не вимагає стільки місця в кімнаті, скільки займає рояль. Економія місця здійснюється за рахунок того, що струни розташовані не горизонтально, а вертикально. При такій конструкції, звичайно, зменшилася сила звуку. Але вона й не потрібна в кімнаті, в побуті, для занать, де зазвичай користуються піаніно.

 

Музичний словникПікколо.Piccolo з італійської означає “маленький”. Це слово додають до назв найменших інструментів з сімейств, наприклад – скрипок, кларнетів, флейт і т. д. Частіше можна чути про флейту пікколо, яка входить до складу симфонічного оркестру.

 

 

 

Музичний словникПіццікато. Це щипання струн. У нотах позначають pizzicato або скорочено pizz. Звук виходить легкий, повітряний, загадковий. На таких інструментах, як арфа, лютня або гітара (їх називають струнними щипковими), можна грати тільки щипком. В джазі на контрабасі теж грають переважно піццікато. А ось на струнних смичкових – скрипці, альті, віолончелі, де в основному грають смичком, піццікато звучить як особливий, дуже виразний прийом.

Завдяки враженню легкості, “стрибучості” піцикато його часто використовували в класичному балеті. Цей прийом асоціюється з легким бігом балерини на пуантах. Тому в балетах є окремі фрагменти, які так і називаються – піццікато.

Музичний словникПоліфонія. Буквально це означає багатоголосся. І хоча в музиці ми, як правило, чуємо багато звуків, багато голосів, проте не завжди вона поліфонічна.

Поліфонія – це принцип музичного мислення, при якому всі голоси музичної тканини абсолютно рівноправні. Кожен з них веде однаково важливу мелодію. Немає головних і підлеглих.

Поліфонічну музику складають за правилами. Найбільш поширене і зручне правило в поліфонії – це імітація. Імітація – це наслідування, підроблення. Один голос проспівав або програв невелику мелодійну тему – інший її повторив. На цьому і будується більшість поліфонічних творів. Зрозуміло, що все не так примітивно. По-перше, голосів може бути скільки завгодно (хоч весь оркестр або хор). По-друге, голос, який тему вже виконав, не замовкає. Він продовжує свою лінію – більш коректно, менше залучаючи до себе увагу, ніби відійшовши в тінь. Ця музика другого плану називається протискладненням. Через деякий час, коли всі голоси висловляться, перший голос знову бере слово, тобто проводить тему. Так відбувається неодноразово: голоси вступають в будь-якому порядку, звучать, на якийсь час змовкають, щоб знову вступити в розмову. Складні поліфонічні форми подібні до архітектурних конструкцій.

Де можна почути поліфонію? В фузі Й. С. Баха і в духовному хоровому концерті Д.Бортнянского, в сонаті Л. Бетховена… Були й популярні до цих пір спеціальні поліфонічні жанри: мотет, ричеркар, пассакалья, чакона, фуга, інвенція. Але композитори широко користуються поліфонією і в будь-яких інших жанрах, якщо цього вимагає внутрішній сюжет музичного твору.

Музичний словникПолонез. Цього чудовому, величному танцю дали назву французи. Polonais по-французьки означає “польський”. Якщо для більшості старовинних танців характерний поступовий перехід в чисто інструментальну музику, а потім – забуття жанру, то історичний шлях полонезу був динамічним. Його витоки – в селянському урочистому і статечному танці-ході, яким супроводжувався відхід селян з польових робіт. Танець був чисто чоловічий, чотиридольний. Популярний він був і в шляхетському середовищі, однак там його характер був іншим – войовничим. Мабуть, до кінця XVII століття полонез набув того ритму, який і став його відмінною рисою. Це тридольний ритм з роздробленою першою долею, завдяки чому в полонезі дивним чином поєднуються граціозність танцю з твердістю маршу.

У XVIII столітті полонез досить широко увійшов в інструментальну музику. Однак його не перестали танцювати. Танцювальний і інструментальний полонези впливали один на одного і розширювали свої виразні можливості.

Неперевершеною вершиною жанру стали фортепіанні полонези Ф. Шопена. Це цілі поеми, в них відчувається потужний вплив оркестрового письма. Гордовиті і рицарські, блискучі і трагічні, вони були не просто глибоко особистими творами композитора, але стали символами Польщі.

Музичний словникПолька. Дуже легко помилитися, вважаючи, що цей веселий, простий і в недавньому минулому дуже популярний танець – польського походження. Така гіпотеза є. Але якщо полька і прийшла з Польщі, то не до нас, а до чехів. І танець цей насправді чеський. У чеській мові теж є слово “полька” (точніше “пулка”), але воно означає половину, точніше – півкроку. Можливо, що назва відображає колись прийняті в цьому танці рухи.

За характером полька близька до екосезів, кадрилі, контрдансу. В XIX столітті вона була одним з улюблених бальних танців у всій Європі.

Музичний словникПопурі. Цей музичний термін запозичений з… кулінарії. Справді: французи з давніх-давен користуються репутацією кращих кухарів світу. Так от по-французьки pot-pourri – збірне блюдо. По-іншому – суміш. А що ж це за «збірне блюдо» в музиці?

Попурі – п’єса, досить велика за розмірами, найчастіше – оркестрова чи інструментальна, складена з запозичених мелодій. Існують попурі на теми відомих опер та оперет, балетів, на теми популярних пісень, кінофільмів  та ін.

 

Музичний словникПоема. Аж ніяк не маючи намір відбирати у літератури цей чудовий жанр, музиканти проте не втрималися від того, щоб іноді називати поемами свої п’єси. І це зовсім не виглядає надуманим. Бурхливий сюжетний розвиток, підвищена емоційність, велика частка фантазії, виразна лірика – всі ці властивості літературної поеми надзвичайно музичні. І їх розкриття засобами інструментальної музики закладене в природі цього поетичного жанру. Музичні поеми зазвичай звучать на одному диханні, їм властиві велике внутрішнє хвилювання, пристрасність, мрійливість. Цей жанр виник в романтичному XIX столітті, і прекрасні його зразки є у творчості Ф. Ліста (він став основоположником жанру симфонічної поеми і створив у цьому жанрі 13 творів), 3. Фібіха (“Поема” для скрипки і фортепіано) та ін.

Музичний словникПримадонна. Головна співачка в оперному театрі чи в опереті, виконуюча перші ролі, так і називається primadonna, тобто “перша дама”.

 

 

 

Музичний словникПриспів. Це частина пісні, яка слідує за заспівом. Якщо в заспіві слова змінюються, то в приспівах залишаються постійними. Якщо ви помітили, ми часто запам’ятовуємо пісню саме по приспіву. І не тільки завдяки його багаторазовим повторенням. Музика приспіву зазвичай буває яскравішою, а в його повторюваних словах полягає основна думка тексту.

 

 

Музичний словникПрограмна музика. Музика має здатність виражати певні настрої людей і зображати багато дій, явищ оточуючого світу: спів птахів, рух хвиль, цокання годинника, відлуння, стукіт коліс, краплі дощу і т. д. Тому ще в давнину, а в новий час – з початку XVIII століття – з’являлися твори, названі тими образами і сюжетами, які представляв композитор, пишучи музику. Такі твори називаються програмними. І композитори, і виконавці, і слухачі люблять програмну музику, таких творів існує безліч.

 

 

Музичний словникПролог. Це вступ, який передує у виставі або у святі. В опері пролог не слід плутати з увертюрою, яка є інструментальним вступом.

У пролозі показано дія, яка служить причиною подальших подій.

 

 

Музичний словникПсалми. Псалмами древні греки спочатку називали спів під акомпанемент струнного інструменту, а пізніше – хвалебну пісню, гімн. Саме це грецьке слово згодом стало назвою древньоєврейських релігійно-поетичних гімнів, написаних впродовж XIII-V століть до нашої ери, авторство яких приписують царю Давиду. 150 псалмів увійшли в Біблію, а разом з нею і в християнську релігію і культуру. За змістом вони різні, хоча групуються на кілька основних тем: вихваляння Бога, благання, покаяння, скарги на ворогів і кривдників, оспівування природи і світобудови.

Протягом всієї історії існування псалмів їх перекладали на музику. У біблійні часи і в першому тисячолітті нашої ери це були одноголосні мелодії, псалмодії, а з розвитком багатоголосся – відповідно багатоголосні твори різних стилів і ступенів складності: від простих триголосних псальм, призначених для співу в домашньому побуті, до складних багатохорних урочистих концертів, якими прикрашалися великі церковні і державні свята і церемонії.

Видатні українські композитори, творці хорового духовного концерту (більшість текстів яких – псалми) – Д.Бортнянський, М.Березовський, А.Ведель.

Музичний словникПульт. Задовго до того, як німецьке слово Pult стало вживатися як центр управління приладами технічно складних систем, воно було відоме у значенні підмостків, тобто похилої підставки для книг і нот. Ними зараз користуються багато школярів. А у музикантів є спеціальні пульти на ніжках. Їх ставлять перед стільцем, на якому сидить інструменталіст.

Диригентський пульт – більш масивний, на ньому повинні вміщатися і надійно лежати великі партитури. Бувають і складні пульти, вони зручні для перевезення і займають мало місця.

 

Музичний словникП’єса. Коли кажуть “п’єса” по відношенню до театру, мають на увазі масштабний драматичний твір. У музиці ж п’єсами називають невеликі твори, зазвичай камерно-інструментальні, хоча п’єси бувають і оркестрові, вокальні, естрадні тощо.

Яндекс.Метрика

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.