З’явився фагот на початку XVI століття, а з кінця XVII століття став постійним учасником оркестрів і духових ансамблів. У сучасному вигляді він існує з початку XIX століття.
Фагот – найнижчий за звучанням з дерев’яних духових інструментів (ще нижче нього звучить тільки контрафагот). Трубка, по якій проходить повітря, дуже довга (), а тому грати на ній, як на флейті або кларнеті, було б неможливо. Вихід знайшовся: трубку «склали навпіл». Діапазон фагота – B1-f2 (від сі-бемоль контроктави до фа другої октави), тембр густий і грубуватий в нижньому регістрі.
Дуже швидкі, технічно складні пасажі на фаготі грати важко. Але все ж фагот досить рухливий. Нерідко виконувана на ньому мелодія в швидкому русі справляє комічне враження.
Ім’я справжнього винахідника фагота все ще залишається невідомим, а попередником цього цікавого духового музичного інструмента була старовинна бомбарда.
Новому удосконаленому інструменту через його тембр дають назву дульціан (з італ. dolce – ніжний, солодкий).
На початковому етапі фаготи мали лише 3 клапана, в XVIII столітті – 5 клапанів, а також октавні клапани, що значно розширили верхній регістр.
На початку XIX століття провідне місце на музичному ринку займали інструменти французької системи, що мали 11 клапанів. Автором цих моделей був Жан-Ніколь Саваррі.
Пізніше з’явилися інструменти зразка французьких майстрів А.Бюффе і Ф.Требер.
Особливе місце в історії вдосконалення інструменту займає фаготист і капельмейстер Карл Альменредер, в 1831 р. разом з Йоганном Адамом Геккелем що заснував в м. Бібріх виробництво дерев’яних духових інструментів. У 1843 р. Альменредер представив сконструйований ним вдосконалений, 17-ти клапанний фагот. Ця модель була прийнята за основу і доведена до досконалості фірмою «Геккель».
Французькі, а потім і австрійські фаготи, що випускалися в середині XIX століття фірмою «Циглер і син», не витримали конкуренції з інструментами Геккеля і були витіснені.
Сучасний фагот має вигляд товстої довгої конічної трубки, виготовленої з дерева (клена), складеної вдвоє. Фагот складається з чотирьох частин – нижнього, малого та великого колін, розтруба, еси (тонка металева трубка, що виходить з малого коліна) та тростини, за допомогою якої видобувають звук.
Єдиним різновидом фагота є контрафагот, який дуже схожий на фагот за тембром. Звук його повний, трохи хрипкий. Контрафагот порівняно з фаготом звучить на октаву вниз, та є найнижчим за звучанням музичним інструментом симфонічного оркестру. Застосовується він, як правило, для посилення басових голосів оркестру.