Назарій Яремчук у складі ВІА «Смерічка» під керівництвом Дутківського став справжнім голосом своєї епохи — ви напевно чули геніальні пісні Володимира Івасюка «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас» у його виконанні, навіть якщо не знали, кому належить цей голос. 8 серпня 2024 року у вітчизняний прокат вийшов документальний фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси», який ми щиро радимо подивитися, а тут поговоримо про творчий шлях співака.

Коротка біографія

Народився 1951 року у маленькому карпатському селі Рівня в околицях Вижниці. Талант і схильність до музики успадкував від батьків: його матір прекрасно співала, грала на мандоліні і брала участь у постановках місцевого театру, батько мав прегарний чистий тенор і співав у церковному хорі.

Як і життя багатьох родин у тому регіоні, доля Яремчуків під радянською владою була складною. У Назарієвого батька був син від першого шлюбу — вже досить дорослий у 1940-х, щоб брати участь у визвольній боротьбі у складі українського підпілля. По війні йому вдалося виїхати до Канади, а батько мусив всіляко демонструвати лояльність до совєтів. Вже на початку 1990-х під час поїздки за кордон Назарій Яремчук зустрінеться зі старшим братом, якого ніколи не бачив, а лише знав як героя сімейних переказів.

Назарій рано залишився без батьків і підліткові роки провів в інтернаті у Вижниці. По закінченню школи працював у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії, мріяв вступити на географічний факультет Чернівецького університету та навчався на курсах водіїв за направленням військкомату. Саме завдяки водійським курсам він опинявся вечорами у Вижницькому будинку культури, де проходили репетиції місцевого ВІА «Смерічка» під керівництвом Левка Дутківського.

Дутківський, «Смерічка», Зінкевич, Івасюк

Наприкінці 1960-х років Вижниця стала неформальним культурним та молодіжним центром Чернівецької області. Чи то місцевий райком комсомолу був прихильним до прогресивної молодіжної культури, чи просто у районному центрі не відчувалося того тиску з боку влади, що існував у Чернівцях — так чи інакше тут зібрався гурток талановитих людей, які могли більш-менш вільно творити.

Одного вечора, коли 18-річний Назарій Яремчук спостерігав за репетицією «Смерічки», керівник ансамблю запропонував йому заспівати, щоб оцінити голос юнака. Приємно вражений його здібностями Левко Дутківський запросив Яремчука до ансамблю — це стало першим кроком на шляху до пісенної слави для них обох. На той час у ансамблі саме недавно з’явився перший соліст-чоловік — Василь Зінкевич (до того «Смерічка» співала виключно жіночими голосами). Дует Яремчука і Зінкевича був напрочуд вдалим і вивів ансамбль на новий рівень.

Далі було знайомство з Володимиром Івасюком — молодим композитором і автором пісень. «Смерічка» стали ідеальними виконавцями його творів, у співпраці вони виявилися дуже успішними, швидко почали ставати відомими спочатку на місцевому, а скоро й на всесоюзному рівні. Унікальне поєднання модної сучасної ритміки із народними мотивами, притаманними гуцульським та буковинським пісням, заворожувало слухачів.

Найвідоміші пісні у виконанні ВІА «Смерічка» тих років:

• «Червону руту»,
• «Водограй»,
• «Я піду в далекі гори»,
• «Відлуння твоїх кроків»,
• «Пісня буде поміж нас».

1972 року на екрани вийшов перши український телевізійний мюзикл «Червона рута» з піснями Володимира Івасюка у виконанні ВІА «Смерічка». Після нього якийсь час тріо Яремчука, Зінкевича та Івасюка було нерозлучним, а їхня слава лунала на весь Союз. Втім артисти не лише працювали разом — вони були друзями також і у реальному житті.

Популярні «Смерічки» з Яремчуком та Зінкевичем на вокалі у наступні кілька років була просто шаленою: інколи ансамблю доводилося давати по два концерти за день. Вони безперервно їздили з гастролями країною, виступали у колгоспних клубах і заводських будинках культури. 1975 року зірковий дует розпався, Яремчук навіть ненадовго покинув музику і повернувся до університету, та досить скоро на запрошення Дутківського знову повернувся до творчості. Далі були нові концерти, поступове закручування гайок, втручання КДБ, а у 1979 році — загибель Володимира Івасюка, що стала шоком для усіх. Та перша половина 70-х залишилася в пам’яті молодим, яскравим, весняним часом, одним з голосів якого став Назарій Яремчук.