Володимир Івасюк писав музику, грав на кількох інструментах, складав вірші. Людина непересічного музичного обдарування і оригінального власного бачення, він за своє коротке життя став настільки значущим явищем для нашої культури, що його вплив відчувається досі. Його пісні стали класикою, їх переспівують професійні співаки та діти на уроках музики в школі. Рядки його віршів кожному знайомі з дитинства, навіть якщо інколи ми забуваємо, хто їхній автор.

Дитинство і юність

Володимир Михайлович Івасюк народився 1949 року в містечку Кіцмань Чернівецької області. Його батьки викладали у школі и активно брали участь у житті місцевої громади. Потяг до музики у Володимира проявився рано, і в 5 рочків його віддали до місцевої музичної школи.

У 15 років написав музику до «Колискової» на слова батька. Тоді ж зібрав дівочий ансамбль «Буковинка», котрий за рік здобув перемогу у республіканському конкурсі юнацьких вокальних ансамблів.
Після школи під тиском батьків Івасюк вступив до Чернівецького медичного університету, але не закінчив навчання — його виключили через прикрий інцидент з пам’ятником Леніна.

З такою репутацією Володимирові заледве вдалося влаштуватися на роботу помічником токаря на машинобудівному заводі. Але і там він залишився вірним собі, вступив до заводського хору, згодом перейняв на себе керування ним. Вже за кілька місяців, натхненний талантом та енергією Івасюка, заводський хор Чернівецького «Легмашу» посів перше місце на обласному конкурсі, а молодий музикант отримав перші відзнаки.

Навчання у медичному інституті він згодом поновив, та його призначенням завжди була музика, котрій Володимир Івасюк присвячував весь свій вільний час. На початку 1970-х років він вже був відомим композитором.

Творчість

Феномен творчості Володимира Івасюка в тому, що створивши такий шедевр як «Червона рута» у 21 рік він не зупинявся ні на мить і далі писав анітрохи не гірші за глибиною та унікальністю речі. Зберіглося багато записів його творів, як студійних, так і концертних, є навіть відео, де Володимир Івасюк виконує власні пісні сам або у складі ансамблю — їх можна знайти в мережі у відкритому доступі. Найвідоміші пісні Володимира Івасюка, що стали безсмертною класикою:

• «Я піду в далекі гори»,
• «Водограй»,
• «Балада про мальви»,
• «Пісня буде поміж нас»,
• «У долині своя весна»,
• «Літо пізніх жоржин»,
• «Балада про дві скрипки»,
• «Тільки раз цвіте любов»,
• «Колискова для Оксаночки» та інші.

Творчий процес Івасюка, за згадками рідних та друзів, був схожим на стрімкий гірський потік — музика і слова народжувалися майже одночасно, спліталися і лилися новою піснею легко і вільно. Він не просто надихався фольклором рідної Буковини — це був його постійний бекграунд, тло, на котрому Володимир Івасюк творив цілком нову, сучасну для 1970-х музику, що відповідала тогочасним світовим тенденціям.

Трагічна смерть

Із шаленою популярністю Володимир Івасюк природно набув і певного впливу, а радянська влада з підозрою ставилася до впливових митців, котрих не контролювала мертвою хваткою партія. Молодий композитор, що творить сучасну музику з виразними національними рисами, що нею захоплюються далеко за межами України, звернув на себе пильну увагу КДБ. Сестра Володимира пізніше згадувала, що у нього за кілька років до смерті з’явилися підозри, буцімто за ним стежать. Він казав про це напівжартома.

24 квітня 1979 року йому Володимир Івасюк відповів на телефонний дзвінок і вийшов з дому. Того дня він так і не повернувся. Рідні звернулися в міліцію, через 3 доби почалися пошукові роботи. Але знайшли його лише за 18 квітня, у лісі на території військової частини під Львовом. На той час він вже тривалий час був мертвим. Офіційна версія була — самогубство, та близькі композитора не вірили в неї ані на мить. У 2018 році був проведений слідчий експеримент, що довів: самостійно покінчити з життям у такий спосіб жодна людина не змогла б фізично. Очевидно, що це було підле і погано замасковане вбивство.

Якби життя Володимира Івасюка не обірвалося у 1979 році, зараз йому було б 73 роки. Важко уявити, скільки шедеврів він подарував би людству за цей час, на як нові висоти вивів би українську естрадну музику.