Є музичні гурти, які залишаються популярними протягом кількох років, а є колективи, творчість яких поступово перетворюється на частину світової культури. Британський гурт Queen належить саме до другої категорії. Його пісні знають навіть люди, які ніколи не називали себе прихильниками рок-музики, а образ Фредді Мерк’юрі давно вийшов за межі звичайної популярності співака.

Історія Queen — це поєднання музичного новаторства, надзвичайної сценічної майстерності, сміливих експериментів і таланту чотирьох дуже різних музикантів. Фредді Мерк’юрі, Браян Мей, Роджер Тейлор і Джон Дікон створили гурт, який протягом десятиліть змінював власне звучання, не втрачаючи впізнаваності.

Колектив сформувався у 1970 році, а вже в 1973-му підписав перший великий контракт із компанією «Ем-Ай». Того самого року вийшов дебютний альбом Queen. Наступні десятиліття перетворили гурт на один із найвідоміших рок-колективів світу.

Як виник Queen

Історія гурту почалася ще до появи його класичного складу. Браян Мей і Роджер Тейлор грали в гурті Smile. Коли вокаліст Тім Стаффелл залишив колектив навесні 1970 року, його місце фактично відкрила поява Фредді Булсари, який згодом узяв сценічне ім’я Фредді Мерк’юрі.

Новий гурт почав формувати власний репертуар і поступово відходити від музичного стилю попереднього колективу. Уже на ранньому етапі майбутній Queen вирізнявся поєднанням потужних гітарних партій, багатоголосся та елементів класичної музики.

Остаточно класичний склад сформувався у 1971 році, коли до Мерк’юрі, Мея та Тейлора приєднався бас-гітарист Джон Дікон. Саме цей квартет згодом стане одним із найвідоміших складів в історії рок-музики.

На початку музикантам було непросто. Вони тривалий час виступали у клубах, коледжах і невеликих залах, поступово виробляючи власний стиль. За офіційною історією гурту, перші роки були періодом фінансових труднощів, але водночас саме тоді формувалася музична мова Queen.

Перші альбоми та шлях до успіху

Дебютний альбом Queen вийшов у 1973 році. Він продемонстрував основні риси майбутнього звучання гурту: важкі гітарні рифи, складні вокальні гармонії та поєднання рокової енергії з театральністю.

Наступного року музиканти випустили «Queen II». Саме цей альбом приніс гурту перший великий успіх у британських хіт-парадах, а композиція «Seven Seas of Rhye» стала його першим великим хітом.

Того ж року вийшов «Sheer Heart Attack». Він став важливим кроком до міжнародного визнання, а композиція «Killer Queen» перетворилася на перший великий світовий хіт гурту.

До цього моменту стало зрозуміло, що Queen не збирається залишатися звичайним представником британського року. Музиканти постійно розширювали межі власної творчості.

«Bohemian Rhapsody» — пісня, яка змінила правила

1975 рік став переломним у кар’єрі Queen. Гурт випустив альбом «A Night at the Opera», а його головною подією стала композиція «Bohemian Rhapsody».

Пісня тривала майже шість хвилин, не мала традиційної для популярного синглу структури й поєднувала кілька різних музичних частин. У ній можна почути баладний початок, рокову частину, багатоголосся та оперні елементи.

Для радіоформату того часу така композиція була надзвичайно нетиповою. Проте саме вона стала одним із найбільших успіхів гурту. За даними британського офіційного хіт-параду, «Bohemian Rhapsody» піднялася на перше місце у Великій Британії та залишалася там дев’ять тижнів. Після смерті Фредді Мерк’юрі пісня знову повернулася на вершину британського хіт-параду.

Офіційний сайт Queen також зазначає, що відеокліп до пісні, режисером якого був Брюс Говерс, вважають одним із перших справді впливових рекламних музичних відео.

Чим особливо запам’яталися перші роки Queen

• незвичайним поєднанням важкого року та класичних музичних прийомів;
• багатошаровим вокалом;
• складними гітарними аранжуваннями Браяна Мея;
• театральною манерою виконання Фредді Мерк’юрі;
• готовністю гурту порушувати звичні правила популярної музики.

Саме ця свобода експерименту згодом стала однією з головних характеристик Queen.

Браян Мей — гітарист із власним звучанням

Браян Мей відіграв виняткову роль у формуванні звуку Queen. Його гітарне звучання легко впізнати, а значну частину своєї популярності гурт отримав завдяки поєднанню його гітарних партій із багатоголоссям.

Особливістю Мея стала його знаменита електрогітара, яку він створив разом із батьком. Інструмент отримав назву «Red Special». Саме на ньому були записані численні відомі партії Queen.

Мей був не лише гітаристом. Він є автором кількох найвідоміших композицій гурту, серед яких «We Will Rock You», «The Show Must Go On» та «Who Wants to Live Forever».

До музичної кар’єри він також серйозно займався наукою та вивчав астрофізику. Пізніше Мей завершив докторську роботу в цій галузі.

Фредді Мерк’юрі — голос і сценічне обличчя гурту

Фредді Мерк’юрі став центральною фігурою сценічного образу Queen. Його вокальний діапазон, манера поведінки на сцені та здатність працювати з величезною аудиторією зробили його одним із найвідоміших рок-вокалістів в історії.

Але було б неправильно зводити роль Мерк’юрі лише до вокалу. Він був автором великої кількості пісень гурту, зокрема «Bohemian Rhapsody», «Somebody to Love», «Don’t Stop Me Now» та «We Are the Champions».

Його композиції часто відрізнялися складною будовою та яскравою мелодикою. Мерк’юрі не боявся поєднувати рок із театральністю, госпелом, оперними прийомами та поп-музикою.

Саме ця здатність працювати на межі різних жанрів допомогла Queen уникнути одноманітності.

Роджер Тейлор — не просто барабанщик

Роджер Тейлор відповідав за ударні інструменти, але його роль у гурті була значно ширшою. Він також писав пісні та співав.

Тейлор є автором композицій «Radio Ga Ga», «A Kind of Magic» і «I’m in Love with My Car». Його вокал можна почути в окремих композиціях, а його манера гри на барабанах стала важливою частиною характерного концертного звучання гурту.

Особливо помітним його внесок став у період, коли Queen почав активно працювати з електронними інструментами та сучаснішими для того часу методами студійного запису.

Джон Дікон — тихий автор великих хітів

На відміну від Мерк’юрі, Мея та Тейлора, Джон Дікон рідше опинявся в центрі уваги. Проте його внесок у творчість Queen важко переоцінити.

Саме Дікон написав «Another One Bites the Dust» — композицію, яка відкрила гурту нову аудиторію. Пісня була побудована на басовій партії, що значно відрізнялася від традиційного рокового звучання.

Офіційний сайт гурту зазначає, що композиція була натхненна басовими лініями американського гурту Chic і несподівано стала великим міжнародним хітом. «Another One Bites the Dust» допомогла Queen вийти на аудиторію, яка раніше могла не цікавитися рок-музикою.

Дікон також написав «I Want to Break Free» та низку інших пісень гурту.

«News of the World» та великі стадіони

У 1977 році Queen випустили альбом «News of the World». Він став одним із ключових релізів гурту.

Саме на ньому з’явилися дві композиції, які згодом перетворилися на своєрідні спортивні та концертні гімни: «We Will Rock You» та «We Are the Champions».

Перша з них побудована на надзвичайно простому ритмі, створеному передусім за допомогою тупотіння та плескання. Завдяки цій простоті її легко повторювати великою аудиторією.

«We Are the Champions» стала одним із найвідоміших прикладів пісні, призначеної для спільного виконання артистом і публікою.

Саме в цей період Queen остаточно перетворився на гурт стадіонного масштабу.

Експерименти 1980-х

У 1980-х роках музична сцена стрімко змінювалася. На популярну музику дедалі сильніше впливали диско, електронні інструменти та нові студійні технології.

Queen не залишився осторонь.

Альбом «The Game» 1980 року став важливим поворотом у звучанні гурту. Музиканти почали активніше використовувати ритми, пов’язані з диско та фанком. Саме під час роботи над цим альбомом уперше в студійній дискографії Queen з’явився синтезатор.

Результатом експерименту стала, зокрема, «Another One Bites the Dust». Альбом «The Game» очолив британський хіт-парад і став першим альбомом Queen, який посів перше місце в Сполучених Штатах.

Цей період добре демонструє одну з головних особливостей гурту: Queen не намагався десятиліттями відтворювати одне й те саме звучання.

Концертна майстерність

Студійні записи принесли Queen величезну популярність, але саме концерти зробили гурт легендою.

Фредді Мерк’юрі мав рідкісну здатність встановлювати безпосередній контакт із багатотисячною аудиторією. Він активно використовував рухи, жести, паузи та діалог із публікою.

Браян Мей, Роджер Тейлор і Джон Дікон створювали при цьому надзвичайно щільне живе звучання.

Одним із найвідоміших концертних моментів в історії гурту став виступ на благодійному фестивалі «Live Aid» у 1985 році. В архівному матеріалі Залу слави рок-н-ролу зазначається, що виступ Queen на цьому заході широко вважався одним із найяскравіших виступів фестивалю.

Найвідоміші пісні Queen

• «Bohemian Rhapsody»
• «We Will Rock You»
• «We Are the Champions»
• «Somebody to Love»
• «Don’t Stop Me Now»
• «Another One Bites the Dust»
• «Radio Ga Ga»
• «I Want to Break Free»
• «A Kind of Magic»
• «The Show Must Go On».

Цей перелік, звичайно, не охоплює всієї творчої спадщини гурту. Queen випустив п’ятнадцять студійних альбомів, і практично кожен період його історії має власні характерні композиції.

Останні роки Фредді Мерк’юрі

Наприкінці 1980-х років стан здоров’я Фредді Мерк’юрі погіршувався, але він продовжував працювати в студії.

У 1991 році вийшов альбом «Innuendo». Це був останній студійний альбом Queen, створений за життя Мерк’юрі. Його записували в Лондоні та Монтре протягом 1989–1990 років. Альбом очолив британський хіт-парад.

Однією з найемоційніших композицій стала «The Show Must Go On». Її створення було пов’язане з Браяном Меєм і Фредді Мерк’юрі. Попри важкий стан здоров’я, Мерк’юрі записав вокальну партію, яка стала однією з найвідоміших у пізній творчості гурту.

Фредді Мерк’юрі помер 24 листопада 1991 року.

Його смерть стала величезною втратою для музичного світу, але водночас спричинила нову хвилю інтересу до творчості Queen. Пісня «Bohemian Rhapsody» після перевидання знову піднялася на перше місце британського хіт-параду.

Концерт пам’яті Фредді Мерк’юрі

20 квітня 1992 року Браян Мей, Роджер Тейлор і Джон Дікон організували на стадіоні «Вемблі» великий концерт пам’яті Фредді Мерк’юрі.

На сцену разом із учасниками Queen вийшли відомі музиканти, щоб виконати пісні гурту та вшанувати пам’ять його вокаліста.

За даними офіційного архіву Queen, усі 72 тисячі квитків були продані лише за шість годин. Концерт транслювали по телебаченню та радіо в десятки країн світу, а кошти від заходу були спрямовані на боротьбу зі СНІДом через створений після смерті Мерк’юрі благодійний фонд.

Цей концерт став не просто музичною подією. Він продемонстрував, наскільки великим був вплив Мерк’юрі та Queen на слухачів у всьому світі.

«Made in Heaven» — останній альбом класичного періоду

Після смерті Фредді Мерк’юрі троє інших учасників гурту продовжили працювати над матеріалом, який вокаліст записав раніше.

Результатом став альбом «Made in Heaven», випущений у 1995 році. Це був п’ятнадцятий студійний альбом Queen і останній альбом гурту, у якому використано вокальні записи Мерк’юрі. Музиканти працювали над ним протягом кількох років після смерті співака.

Ця платівка фактично завершила найважливіший етап історії Queen.

Спадщина Queen

Queen отримав визнання не лише у слухачів, а й серед професійної музичної спільноти. У 2001 році гурт був включений до Залу слави рок-н-ролу. Організація відзначила здатність колективу поєднувати різні жанри, складні вокальні гармонії, театральність, технічну майстерність і студійні експерименти.

Вплив Queen простежується у творчості музикантів найрізноманітніших напрямів. Серед виконавців, яких Зал слави рок-н-ролу називає такими, що зазнали впливу Queen, — Nirvana, metallica, Foo Fighters, Muse, Guns N’ Roses, Killers та інші.

Чому Queen залишається важливим для музики

• гурт показав, що рок може успішно поєднуватися з елементами класичної та популярної музики;
• музиканти значно розширили можливості багатоголосого вокалу;
• Queen зробив концертне спілкування з аудиторією важливою частиною рок-шоу;
• гурт не боявся переходити між різними музичними напрямами;
• його композиції продовжують впливати на наступні покоління виконавців.

Чому музика Queen не втратила актуальності

Мабуть, головний секрет довголіття Queen полягає у відсутності одного-єдиного стилю.

Якщо послухати ранні альбоми гурту, можна почути важкий і прогресивний рок. У середині 1970-х з’являються масштабні вокальні композиції та оперні елементи. Наприкінці десятиліття музиканти створюють стадіонні гімни. У 1980-х вони експериментують із диско, фанком, синтезаторами та поп-музикою.

При цьому Queen завжди залишався впізнаваним.

Це дуже важлива риса для будь-якого великого гурту. Можна змінювати інструменти, аранжування, темп і жанрові орієнтири, але слухач повинен відчувати характер виконавця. У Queen таким характером стали поєднання масштабності, мелодійності, технічної майстерності та театральності.

Сьогодні творчість гурту продовжує жити не лише завдяки старим платівкам. Його пісні регулярно повертаються до хіт-парадів, звучать на спортивних аренах, у кіно та на великих музичних заходах.

Показовим є й те, що «Bohemian Rhapsody» продовжує демонструвати надзвичайну популярність через десятиліття після першого випуску. Британський офіційний хіт-парад повідомляє про мільйони продажів композиції та її повторні успіхи після перевидання.

Історія Queen— це історія гурту, який практично ніколи не погоджувався на творчі обмеження. Чотири музиканти з різними характерами, інтересами та авторськими підходами створили колектив, здатний однаково переконливо виконувати важкий рок, ліричні балади, композиції з елементами диско та масштабні багатоголосі твори.

Фредді Мерк’юрі став одним із найвідоміших фронтменів в історії музики. Браян Мей створив упізнаване гітарне звучання й написав чимало знакових композицій. Роджер Тейлор продемонстрував, що барабанщик може бути одночасно важливим автором пісень і вокалістом. Джон Дікон створив кілька хітів, які вивели Queen за межі традиційної рок-аудиторії.

Разом вони створили музичну спадщину, яка пережила не лише зміну музичних тенденцій, а й смерть одного з головних учасників.

Мабуть, саме тому Queen залишається не просто відомим рок-гуртом минулого. Це колектив, творчість якого продовжує відкриватися новим поколінням слухачів. І поки на стадіонах звучать «We Will Rock You», «We Are the Champions» або «Bohemian Rhapsody», історія Queen продовжується.