Неможливо визначити напевно час, коли з’явилася музика, але дослідники та філософи вважають, що це відбулося водночас з появою людини, як такої. Деякі йдуть далі та стверджують, що людина також є й першим музичним інструментом, бо має «ударні» у вигляді рук та ніг і та «духові» у якості яких виступає голос. Але, якщо називати приблизні дати, то вчені пропонують цифру у п’ятдесят тисяч років – це час, коли людство ще жило у Африці та не встигло розселитися по інших континентах.

Первісна музика

Головне для первісної людини – ритм. Ця елементрана складова музики була найзручнішою, вона не потребувала складних інструментів, та черпала натхнення в прямому сенсі із самої людини.

Справа в тім, що серце – інструмент не гірший, скажемо, за перкусію. До цього ритму, усвідомлено чи ні, прислухалася людина. Не менш важливим є вплив праці – обробка каменю деревини, розведення вогню потребували розмірених рухів. Витримуючи ритм, прислухаючись до нього, людина досягала бажаної концентріції і, водночас, відволікалася від монотонної праці.

Музику взагалі складно досліджувати через її нематеріальну сутність. Що й казати про ті часи, коли не було ані нот, ані музичних інструментів. В доісторичний період людина могла задавати ритм плесканням у долоні або тупотом ногами. Трохи згодом на зміну власним кінцівкам прийшли підручні предмети – гілки, каміння, мушлі, тобто усе, що було під рукою. Пізніше до протоударних інструментів додалися примітивні духові – кістки, очерет, бамбук стали основою для перших сопілок.

Щодо струнної групи, то все також досить просто – першим подібним приладом був звичайний… лук. Звук тятиви надихнув прадавніх мисливців на те щоб створити окремий та більш вдосконалений з музичної точки зору інструмент.

Поступово кожна з цих груп поповнювалась різноманітними винаходами, що з’являлися самі по собі водночас на території сучасної Греції та у Месопотамії. Більш-менш прийнятні для вивчення знахідки належать до епохи мезоліту та пізнішого часу. Крім безпосередньо музичних інструментів дозволяють відстежити їх генезис художні зображення – малюнки, статуетки, барельєфи.

Проблеми вивчення історії музики

Але, не дивлячись на матеріальні знахідки, музикознавці не можуть зі впевненістю стверджувати що саме і як само виконувалося на цих інструментах, бо в цей час музика була повністю імпровізованою.

Завдяки протонотам – невмам – реконструюють твори часів Середньовіччя або епохи Відродження, проте зануритися далі, в тисячорічний простір доісторичної музики, неможливо. У корені змінила цей стан поява можливості записувати музику – винахід нотного стану. Але відбулося це по історичним міркам досить недавно – у сімнадцятому сторіччі, а нас цікавлять значно давніші часи.

У первісному суспільстві кожен мав працювати заради виживання. Не було не тільки потреби, але й можливості звільнити від обов’язків окрему людину аби та могла вдосконалювати свої навички музиканта.

З’явилась така можливість під час переходу від патріальхано-родового побуту до державної форми устрою, коли майновий надлишок дозволив заможним людям – правителям, торговцям, представникам релігійних культів – найняти «професійного» музиканта. Цей процес відбувався, наприклад, одночасно у Древньому Єгипті, стародавніх Китаї та Індії.

Хоча ми не можемо напевно дізнатися які мелодії були до вподоби стародавнім грекам, та саме завдяки ним музика зробила досить значній крок уперед.

Піфагор, що схрестив математику з музикою, підштовхнув музикантів до визначення гармонії, обчислюючи відповідні за благозвучність інтервали. А завдяки поету Піндару, що почав покладати вірші на музику, згодом з’являться лади, що стануть основою для вчення про систему тональностей. З цього часу музика вже буде впевнено та поступово розвиватися, щоб нарешті стати такою, якою ми знаємо її тепер.