Репом називають речитатив, що виконавець ритмічно читає під біт, з музичним супроводом, або без нього. Ключова відмінність репу від усного читання поезії у тому, що в даному випадку головну роль відіграє ритм, а не віршований розмір чи наявність рими. Слідом за джазом та реггі реп вийшов з бідних чорних кварталів, та до певного часу був обмежений соціальними рамками.

Трохи термінології

Слово «реп» походить з англійської і перекладається як «удар», «стукіт». Водночас дієслово «to rap» має також значення «говорити». Таке очевидне і просте походження терміну влаштовувало не усіх, тому коли реп набрав популярності, почали виникати нові трактування. Одне з найбільш популярних — ніби то реп — це абревіатура. Наприклад:

• Rhythm and Poetry («Ритм та Поезія»),
• Rhythmic African Poetry («Ритмічна Африканська Поезія»),
• Radical American Poetry («Радикальна Африканська Поезія»).

Виконавця, відповідно, називають репером (rapper) або емсі (МС), що представляє собою скорочення від «Master of Ceremonies». Справа у тому, що у 1970-ті роки у та хіп-хоп просторі так називали ведучого, котрий презентував діджеїв за допомогою влучних, часто іронічних характеристик, заримованих та прочитаних речитативом. Надалі до абревіатури МС з’явилися й інші розшифровки, що мали подібний сенс:

• microphone controller («той, хто контролює мікрофон»),
• mic checka («той, хто перевіряє мікрофон»),
• music commentator («коментатор музики»).

Наразі МС тотожний за значенням реперу.

Історія

В найбільш загальному плані реп походить від західноафриканської традиції гріотів — мандрівних чи то співаків, чи то розповсюджувачів пліток. Реп у тому вигляді, у якому він існує зараз, сформувався у Бронксі на початку 1970-х років під впливом ямайського діджея Kool Herc, котрий доповнив свої музичні виступи речитативом під біт. Приблизно те ж саме почав робити DJ Hollywood[en] у Гарлемі. Мета римованих куплетів була простою — сфокусувати увагу аудиторії на діджеї.

Слово «реп» пристало до нового напрямку майже 10 років по тому, після виходу композиції The Sugarhill Gang «Rapper’s Delight». Першим, кого називали «репером» став ведучий на радіо Джек Гібсон.

Як і будь-який вид мистецтва, що у ті непрості часи зароджувався у неблагополучних чорних кварталах, реп не довго відігравав виключно розважальну роль і швидко набув соціальних інтонацій.

З легкої руки Dr.Dre реп перетворюється на «мову вулиць», можливість висловити незадоволення владою та протест проти расової дискримінації. Особливо агресивні щодо державного ладу треки стали називати окремим терміном — ґанґста-реп. До ґанґста-реперів пильно продивлялася поліція, а подекуди навіть ФБР.

Важливою віхою у історії репу стало протистояння між представниками Західного та Східного узбережжя, котре досягло апогею у середині 1990-х років. Загибель у 1996 році від вогнепального поранення відомих реперів від обох сторін конфлікту — 2Pac та Notorious BIG — для реп культури ця подія водночас найбільша трагедія та зоряний час.

Вбивства мали великий резонанс у СМІ, і це віднесло популярність репу до нечуваних раніше висот. Вперше реперські треки потрапили на верхівки національних хіт-парадів США.

Реп на початку нового тисячоліття

1990-ті роки окрім війни між Західним та Східним узбережжям стали також часом формування канону. Успіх треку відтепер визначався не самим лише текстом, а й новизною бітів. Визнаним лідером серед бітмейкерів був вищезгаданий Dr.Dre, котрий досяг успіху ще й у якості продюсера: його проєктами було зокрема 50 Cent, Snoop Dog та Eminem. Останній став не лише найвідомішим білим репером, а й власником цілих 15 статуеток “Ґреммі” — це багато про що говорить.

Реп культура все ще поділяється на групи за умовно географічною ознакою.

• Захід. На батьківщині фанку у рамках репу паралельно розвивалося багато напрямків, серед них найвизначнішими є ґанґста-реп (2Pac), джі-фанк (D.Dre), дроул (Snoop Dog). У західному регіоні слід виокремлювати Центральний Захід, з його похмурим настроєм гетто, різкими висловлюваннями та жорстокістю текстів. Саме там сформувався стиль Емінема.
• Схід. Тут вплив на реп здійснюють джаз та R’n’B. Яскраві представники східної школи — 50 Cent та Jay-Z.

За 50-річну історію реп пройшов величезний шлях від розваги для підлітків з бідних районів до потужного музичного напрямку, за котрим стоїть багатомільярдна індустрія. В той же час реп не втратив первісного гостросоціального забарвлення — це очевидно, зокрема, на прикладі неприхованої критики президента Трампа у треках Емінема. Таких прикладів багато, а гроші і популярність надали репу більше дієвих важелів впливу на суспільно-політичні проблеми.