Зараз гітара – один з найпоширеніших інструментів. Будь-який вокально-інструментальний ансамбль починається з гітари. Туристи, вирушаючи в похід, не забувають захопити гітару: під неї так добре співається увечері біля багаття! Гітара звучить вдома та на естраді, в лісі і в концертній залі. З інших країн приїздять до нас гітаристи показати своє мистецтво, познайомити з мелодіями рідного краю.
Батьківщина гітари невідома. Адже інструменти, дуже схожі за будовою та принципом гри існували вже тисячі років назад у стародавній Індії та Китаї, хоча сучасною батьківщиною вважають Іспанію, де вже в VIII – IX століттях отримала широке розповсюдження.
І через кілька століть гітара – невід’ємна частина побуту іспанців. Без неї просто не можна уявити собі іспанську життя.
З Іспанії гітара поширилася по всій Європі. Її полюбили в Італії та Німеччині, Франції та Україні… Потім вона перепливла океан і опинилася в Америці.
Гітара – струнний щипковий інструмент. За формою вона нагадує струнні смичкові, але відрізняється від них кількістю струн і способом гри. Зараз у світі існує дуже багато різновидів гітар – від класичної шестиструнної та гітари-фламенко до електрогітари та міді-гітари (цифрової гітари). В Іспанії була поширена шестиструнна гітара. Вона ж стала і сольним інструментом. Багато великих композиторів чудово володіли гітарою і з задоволенням писали для неї. Ми будемо вести мову про так звану “класику” – гітару, яка сформувалась у Іспанії.
Історія гітари знає багатьох великих виконавців-віртуозів: іспанців Агуадо, Таррега, італійця Джуліані, українцяСоколовського, росіянина Іванова-Крамського та багато інших. Дуже любив гітару геніальний італійський скрипаль Ніколо Паганіні. Він чудово грав на ній, написав багато творів для гітари та для ансамблю гітари зі скрипкою, із задоволенням виступав на концертах як гітарист.
Прекрасно грав на гітарі чудовий іспанський поет, співак вільної Іспанії Ф.Гарсіа Лорка. Серед його друзів були видатні гітаристи Андрес Сеговія, Анхель Барронос, Режіна Сайнс де ла Маса.
Сучасна іспанська гітара була народжена стараннями композитора-гітариста Франциско Тарреги (1852-1909) і майстра Антоніо Торреса Гурад (1817-1892 ). Інструмент Торреса мав більший корпус і музичний діапазон, ніж його попередники. У ньому використовувався новий внутрішній принцип віялоподібних розпірок (залишився до сьогоднішніх днів), що значно поліпшило конструкцію гітари та її “чутливість”.
Таррега не тільки допоміг удосконалити інструмент, але також розвинув техніку виконання та репертуар, прийнявши за основу постановку правої руки перпендикулярно струнам, використовуючи прийом “апояндо”, або “вільний удар”, створивши велике число п’єс та вправ, вдалих перекладів для гітари, особливо творів Баха та Шопена. Переклади Баха особливо важливі, оскільки вони розширили музичні можливості інструменту і показали його здатність до виконання поліфонічних творів – можливість гітари, яка на початку XIX-го століття використовувалася не дуже часто. Це допомогло розширити літературу для інструменту і зробило його майбутнє більш привабливим для композиції.
Досягнення Тарреги і його методи викладання також надихнули нове покоління гітаристів, серед яких найбільш відомий Андрес Сеговія та Еміліо Пухоль. Багато в чому завдяки зусиллям Сеговії, Пухоля та інших, менш відомих гітаристів першої половини ХIХ століття, сучасна гітара існує саме в тому вигляді, в якому ми її знаємо. Сеговія (прожив 86 років) і Пухоль (прожив 93 роки) в традиціях Тарреги продовжили удосконалювати і розширювати його репертуар.
Не можна не згадати про фламенко – іспанський стиль сольної гри на гітарі, насичений надзвичайною експресією, романтичною вибуховістю, що вимагає від виконавця поєднання феноменальною техніки гри з величезною внутрішньою емоційністю. Всіма цими якостями володіє наш сучасник, видатний виконавець в стилі фламенко Пако де Люсія.