Народні музичні інструменти відображають побут, ремесла і навіть національний характер — це надзвичайно цікава тема для дослідження. Пропонуємо наш топ-10 українських музичних інструментів, які ймовірно вас здивують.

1. Цимбали

Старовинний струнний ударний музичний інструмент, його предок — лежача арфа походить ще з Давньої Греції, де вона мала назву «кимвал», що у латині перетворилося на «цимбал». Достеменно не відомо, якими шляхами цимбали потрапили до України, чи то з Візантії, чи з півночі через Білорусь, але вже у XIII столітті історичні джерела фіксують схожий інструмент.

Традиційні українські цимбали мають плаский корпус, у якому, аби досягти яскравого та вільного звучання, робили два отвори-голосники. Зверху над корпусом на бунтах напнуті ряди струн. В давнину їх робили з жил тварин, згодом замінили металевими. Звучання цимбалів досягають, б’ючи паличкою по струнах.

2. Зозуля

Зозуля або ж окарина — глиняна флейта незвичайної сферичної форми, що має від 7 до 10 круглих пальцевих отворів. Назва походить від форми та звучання — традиційна зозуля схематично нагадує пташку і є окрім музичного інструмента ще й талісманом-оберегом. Звук зозулі подібний до пташиного цвірінькання.

Схожі свищики-пташки відомі також у інших європейських народів. Історичне коріння цього інструменту дуже давнє — його пращури з’явилися тоді, коли люди опанували гончарство.

3. Коза

Коза або ж дуда — архаїчний і дуже самобутній інструмент, подібний до шотландської волинки. Являє собою суцільний міх з вичиненої козячої шкіри, у якому роблять два отвори з трубками: через одну з трубок музика вдуває у міх повітря, що виходить через іншу (яка має кілька пищиків), створюючи чудернацький, ні з чим не порівнюваний звук.

Козу досі можна почути під час різдвяного колядування на Гуцульщині чи Бойківщині. Як і персонаж традиційних вистав Коза цей інструмент є своєрідною шаною тварині, від якої залежали добробут і виживання мешканців цієї місцевості.

4. Бугай

Басовий інструмент з потужним звуком, що нагадує ревіння бика, звідти й назва. Як і всі народні інструменти в старі часи його виготовляли самі музики. Конструкція нескладна: невеличка дерев’яна діжка, отвори з обох боків обтягнуті шкірою, до верхнього по центру приєднаний жмуток кінського волосся, наче хвіст.

Грають на бугаї тягнучи мокрими руками за цей хвіст — це видобуває з діжки глибокий протяжний звук.

Бугай є одним з традиційних інструментів для виконання колядок та різдвяних обрядових вистав. Цікаво, що він був розповсюджений на українських територіях, підпорядкованих Австро-Угорській імперії, а згодом набув популярності у сусідніх країнах.

5. Козобас

Напевно, найновіший за часом виникнення інструмент у нашій добірці. Його вперше фіксують десь у 1960-х роках на Івано-Франківщині, де цей саморобний віддалений родич контрабаса використовували музики на весіллях та під час колядування.

Прообраз козобаса мав химерний вигляд і складався з простих побутових предметів: дерев’яної діжки чи відра, коромисла, дроту замість струн та звичайної палиці у ролі смичка. Звісно ж звук був дуже різким і нагадував радше козячій крик ніж музику — це одна з версій походження назви.

Згодом імпровізований інструмент почав ставати традиційним, деталі трансформувалися у спеціально для того виготовлені гриф, резонатор та струни, хоча й зберегли певну простоту та грубість. Смичок козобаса дерев’яний і зубчастий, а гриф вінчає різьблена голова кози, з тарілкою-капелюшком над рогами.