Музичний словник – “К”

Музичний словникКаденція. Цим словом позначаються два різних, але споріднених явища в музиці.

Основні значення італійського слова cadenza – темп, ритм, розмір, швидкість. Однак музичне значення поняття каденції походить від дієслова cadere, який перекладається як “падати, впасти, звалитися, скидатися, опускатися” і т. д. Ви прекрасно знаєте, що кінець оповідного пропозиції в мові, що позначається крапкою, супроводжується зниженням голосу. Якщо ви згадайте хоча б кілька мелодій, ви переконаєтеся, що більшість з них теж закінчується пониженням інтонації або, як кажуть про музику, низхідними інтонаціями. Так от, каденція (у тому значенні, про який зараз йде мова, вживають і рівнозначне слово “каданс”) є останньою інтонацією перед закінченням, власне кажучи, остаточної інтонацією. Як і в мові, остання інтонація дуже багато що визначає в характері висловлювання.

Є й інше значення цього слова: віртуозне завершення вокальної або інструментальної п’єси. У інструментальних концертах існує традиція приділяти цілий фрагмент (як правило, незадовго до кінця твору або однієї з його частин) концертуванням соліста. У каденції артист показує свою віртуозну майстерність, вміння імпровізувати (раніше каденції не виписували, а просто вказували в нотах місце, де вони повинні бути), блиск і темперамент своєї гри. Починаючи з Бетховена, композитори стали самі складати і записувати каденції до своїх творів.

Пізніше каденцією стали називати сольні фрагменти в симфонічних творах.

Музичний словникКамерна музика. В давнину, коли не було концертних залів, філармоній, інструментальна музика і невеликі вокальні твори виконувались, в основному, в будинках любителів музики. Збиралися друзі-музиканти, розставляли підставки для нот – пульти, виймали з чохлів та футлярів скрипки, альти, віолончелі, а іноді й флейти та гобої, хтось сідав за клавесин, і починався домашній концерт. Звучали сонати, тріо, квартети. Іноді хтось співав під акомпанемент клавесина або інших інструментів. Серед слухачів зазвичай було лише кілька людей родичів і знайомих.

Музикували таким чином і в скромних будиночках ремісників, і в аристократичних салонах. Звідси й пішов вислів – камерна музика (camera по-італійськи – кімната), тобто музика, призначена для виконання не у великому залі театру або в церкві, а в кімнаті, музика домашня.

Зрозуміло, що в кімнаті не можна було грати симфонії, виконувати опери або ораторії. Тому камерними називали твори, написані для невеликої кількості виконавців – сольні інструментальні п’єси, дуети, тріо, квартети, пісні та романси, які можна було виконати в домашніх умовах. І хоча з часом камерна музика вийшла з віталень в концертні зали, стара назва її збереглася. Втім, і зараз її намагаються виконувати не в великих концертних залах, де зазвичай звучать симфонії і ораторії, а в менших за розміром камерних залах.

Музичний словникКанон. У цього грецького слова кілька значень, але суть загальна: правило. У мистецтві – це закон, якому підпорядковувалися майстри –  архітектори, іконописці чи музиканти. Підпорядковувалися тоді, коли професійне мистецтво існувало лише в лоні церкви, тобто в епоху середньовіччя. Наприклад, Богородицю з немовлям потрібно було малювати в строго певних пропорціях, витримуючи кут нахилу голови і так далі, до найдрібніших деталей. Настільки ж суворо було з церковними співами. Тоді ж винайшли нотний запис, щоб всі могли виконувати точно, без творчих відступів. Про те, що було колись узаконено, говорять – “канонізовано”.

Що ж до канону в музиці, то це – цікавий прийом. Тут теж буквальне слідування, але не загальному якомусь правилу, а мелодії. Один голос починає співати, другий повторює за ним його мелодію абсолютно буквально, без змін. Напевно, ви бавились гру, коли, перекривляючи когось, повторювали за ним слово в слово. Це точний аналог музичного канону.

Особливий різновид канону – нескінченний канон. Мелодія в ньому може повторюватися скільки завгодно разів, переходячи від закінчення знову до початку.

Музичний словникКант. Будь-яке слово в музиці з коренем “кант” неодмінно відноситься до співу. Тому що латинське слово cantus означає “спів”, “пісня”. Але за словом стоїть жанр, а за жанром – історія.

Італійські канцонетти, невеликі дво- або триголосні пісні виникли наприкінці XVI століття і в XVII – вже були дуже популярні як в Італії, так і за її межами. У Польщі, в Білорусії і в Україні з’явилися родинні їм канти. Це триголосні, з чітким танцювальним ритмом пісні, які так міцно увійшли в побут, що їх інтонації живлять нашу пісню донині (пригадаймо канти Г.Сковороди).

Спочатку канти складалися тільки на духовні тексти, але виконувалися в побуті. У цьому немає нічого суперечливого, тому що все світське мистецтво східнослов’янських країн того часу грунтувалося на сюжетах і образах, запозичених з Євангелія і Біблії. І грамота і культура йшли тоді лише від церкви. Але в XVIII столітті, крім духовних, з’явилося безліч світських кантів з найрізноманітнішою тематикою: любовно-ліричні, жартівливі, патріотичні, вітальні, панегіричні і т. д. А більш ранні канти духовного змісту, написані на тексти псалмів, стали називатися “псальмами” .

Мелодика кантів поєднує в собі риси народної пісні, знаменного розспіву, менуета.

Музичний словникКапелла. Слово капела – cappella – в перекладі з італійської означає «каплиця». Яке ж відношення має каплиця до хору?

У католицьких храмах вже багато століть богослужіння супроводжується музикою. У соборах і великих церквах здавна споруджували органи. Органісти імпровізували, супроводжували своєю грою спів хору, і богослужіння виходило дуже урочистим, справляло сильне враження на тих, хто молиться. Але в маленьких церквах, каплицях, органів не було. Хору там доводилося співати без супроводу. Тому з часом спів без інструментального акомпанементу і стали називати: «як в каплиці». По-італійськи – a cappella. А сам хор стали називати капелою.

Тепер це слово розширило своє значення. Ним іноді називають не тільки хоровий, але й інструментальний колектив.

Музичний словникКапельмейстер. В XVIII столітті великі аристократи часто заводили у себе цілий штат музикантів – оркестр, хор, солістів-співаків. Такий штат стали називати капелою, а його керівника – капельмейстером. Наприклад, композитор Гайдн більше тридцяти років прослужив капельмейстером в капелі князя Естергазі.

Спочатку обов’язки капельмейстера були дуже різноманітні. Він повинен був не тільки керувати всіма музикантами, підбирати репертуар і складати музику, але і стежити за станом музичних інструментів, за нотною бібліотекою, давати уроки співу, загалом займатися всім, що зволить доручити йому пан.

З часом у капельмейстера залишилися переважно диригентські обов’язки. Ще пізніше керівника симфонічного оркестру капельмейстером називати перестали: цей термін відносився до недавнього часу тільки до диригентів військового духового оркестру. Тепер же це звання зовсім вийшла з ужитку.

Музичний словникКапріччіо. Італійське слово capriccio означає каприз, примха. У музиці воно або його похідні зустрічаються досить часто: так називають п’єси, вільної будови, примхливого, мінливого характеру.

Іноді вживають не італійську, а французьку форму цього терміну – каприс (caprice). Широко відомі скрипкові каприси Паганіні – віртуозні, химерні п’єси, оркестрове “Андалузьке капріччіо” К.Сен-Санса.

 

Музичний словникКастаньєти. Цей своєрідний музичний інструмент веде своє походження з Іспанії. Під завзяте клацання кастаньєт танцюють іспанці болеро, сегедилью, хоту.

Кастаньєти належать до числа ударних інструментів симфонічного оркестру. Застосовують їх досить часто, як правило, в танцювальних епізодах – у опері Бізе «Кармен» у другому акті героїня танцює під кастаньєти, якими вона вистукує хитромудрий ритм.

Усі чули слово “каштан” – від якого походить назва цього інструменту, нагадуючи їх своєю формою.

Справжні іспанські кастаньєти робляться з дерева твердих порід – чорного дерева, самшиту, кокосової пальми. За формою вони нагадують раковини і з’єднані попарно шнурком, який стягується навколо великого пальця. Техніка гри на кастаньєти досить складна. Іспанські танцівники оволодівали нею з дитинства.

В оркестрі застосовують спрощений різновид кастаньєт: дві пари дерев’яних раковин, насаджених на кінці рукоятки.

Музичний словникКвартет. Слово це має не одне значення. Як і назва інтервалу – кварта – воно походить від латинського quartus – четвертий. Що ж називають словом «квартет»? Насамперед квартет – це назва твору. Твору багаточастинного (перша частина якого написана, як правило, в сонатній формі) і призначеного для чотирьох – звідси і quartus – виконавців. Найбільш часто квартети пишуть для двох скрипок, альта і віолончелі. Називається він струнним, тому що розрахований на виконання одними тільки струнними інструментами. Струнні квартети писали Гайдн (якого вважають засновником класичного квартету), Моцарт, Бетховен та ін.

Квартети для іншого складу інструментів зустрічаються значно рідше. Наприклад, фортепіанний – для скрипки, альта, віолончелі та фортепіано. Бувають і квартети для духових інструментів. У операх досить часто зустрічаються квартети вокальні – ансамблі, в яких беруть участь чотири дійові особи опери. Наприклад, в останньому акті опери Верді «Ріголетто» є квартет Герцога, Джильди, Маддалени і Ріголетто.

Учасників виконання квартетних п’єс теж називаються квартетом.

Музичний словникКода. Італійське слово coda означає хвіст, кінець, шлейф. Таким «несерйозним» терміном в музиці називається додаткова заключна побудова, яка наступає іноді в музичній п’єсі після основного заключного розділу.

У коді зазвичай закріплюється, затверджується головна тональність твору, звучать його основні теми.

 

 

Музичний словникКолоратура. Синонім слова колорит, з італійської coloratura – означає прикрасу. Прикраси в музиці – це віртуозні пасажі, трелі та інші схожі на них «музичні орнаменти», які розмальовують основну мелодію арії або – рідше – романсу.

Як правило, колоратури зустрічаються в творах, написаних для найвищого, легкого і рухливого жіночого голосу – колоратурного сопрано. Так ви, напевно, не раз чули арію Цариці ночі з опери Моцарта “Чарівна флейта” . Але бувають колоратури і в творах, написаних для інших голосів. Наприклад, арія дона Базиліо «Наклеп» в опері Россіні «Севільський цирульник» написана для баса, але багато «прикрашена» колоратурою.

Особливо характерні колоратури для опер італійських композиторів. Італійські співаки здавна славилися своєю віртуозністю, і з найдавніших часів в італійській музиці склалася традиція збагачувати вокальну музику різними прикрасами. У XIX столітті ця традиція почасти позначилася і в творах композиторів інших країн.

Музичний словникКомічна опера, опера-buffa. Опера комедійного змісту. Набула поширення пізніше “серйозних” оперних жанрів і, в якійсь мірі, протистояла їм, як мистецтво більш живе і реалістичне.

Зародження жанру припадає на 30-ті роки 18 ст., коли в Італії виникла опера-буффа. У Франції середини 18 ст. цей жанр, що виріс з веселих ярмаркових балаганних сценок, отримав назву “опера-комік”.

Англійської різновидом комічної опери була так звана “баладна опера” з її яскраво вираженими пародійними рисами. У Німеччині набув поширення зінгшпіль, найбільш яскраві зразки якого створив Моцарт.

В цілому, для комічної опери характерна перевага жанрово-побутової стилістики, наявність речитативів, а іноді і розмовних епізодів. Мелодика близька до народних витоків, твір орієнтований на більш широку, демократичну аудиторію. Наприкінці 19 ст. жанр втрачає визначеність, частково передавши свої функції опереті і мюзиклу, з одного боку, з іншого ж боку, на прикладі “Фальстафа” або “Кавалера троянди” можна бачити, що комічна опера стала частиною сучасної музичної культури з її досить складною, витонченою музичною мовою.

Музичний словникКомпозитор. Були часи, коли цим словом називали будь-якого, хто займався композицією, якої б галузі мистецтва це не стосувалося. Адже латинське composito означає – твір, складання. Термін compositor можна перевести як автор, упорядник і віднести його до чого завгодно, навіть до складання (композиціі) витончених букетів.

Проте вже починаючи з XVI століття цей термін все частіше став вживатися в значенні «письменник музики» (спочатку говорили, як правило, «композитор музики»). Зараз у нього є тільки одне це значення.

Дуже важко стати справжнім композитором. Для цього потрібно присвятити все своє життя музиці: з дитинства вчитися грати на роялі, добре знати всі музичні науки – теорію музики, гармонію, поліфонію, оркестровку, історію музичного мистецтва. Потрібно вивчити твори всіх великих композиторів минулого і сучасності, зрозуміти особливості їхньої творчості; вивчити особливості звучання всіх музичних інструментів. Тільки тоді можна писати справжню хорошу музику. Зрозуміло, якщо є творчий хист.

Ті, хто хоче стати композитором, навчаються в музичному училищі і в консерваторії на теоретично-композиторському факультеті.

Музичний словникКонсерваторія. Що це вища музична школа, – знає кожен. Але цікава першооснова цього поняття (латинське слово conservo – значить “зберігаю”).

У XVI столітті в Італії консерваторіями назвали міські дитячі притулки, де виховували сиріт і безпритульних. (В одній з таких консерваторій пізніше викладав композитор Антоніо Вівальді). Зберігаючи життя дітям, їм давали і які-небудь трудові навички, навчали ремеслам. Однією з професій для цих дітей була музика, співоче мистецтво. З них готували співаків церковних хорів. Поступово така спеціалізація стала основною, і таким чином консерваторії перетворилися на музичні навчальні заклади.

Історично склалося так, що роль вищих музичних навчальних закладів у різних країнах і навіть містах виконують не тільки консерваторії, але академії, інститути, вищі школи музики, коледжі і т. д.

Музичний словникКонсонанс. Це французьке слово (що від латинського consonantia) означає злите, згідне і стійке звучання, струнке гармонійне співзвуччя.

Консонанс – протилежність дисонансу, що відрізняється жорсткістю, “колючістю” звучання. Зіставлення консонансів і дисонансів, їх взаємини нерідко складають основу музичного розвитку. Музика, що складається з одних консонансів, так само неможлива, як і така, що складається з одних дисонансів. Однак не все так просто і прямолінійно. Поняття консонанса з кожним століттям все більше розширюється. Багато співзвуччь, що вважалися дисонансами, поступово сприймаються все м’якше, переходячи в розряд консонансів. Це збагачує і розвиває музичне мислення. Ви зможете переконатися в цьому, прослуховуючи і порівнюючи твори Баха і Вагнера, Моцарта і Дебюссі і т. д.

Музичний словникКонферансьє. Насправді це французьке слово означає “лектор, доповідач”. Але у нас воно асоціюється з назвою артиста, який оголошує концертні номери, ведучого концертних програм.

Хоча конферансьє, здавалося б, не має прямого відношення до основної – музичної сторони концертів, його роль дуже значна. Весь його вигляд, манера мови, артистизм, індивідуальність повинні створювати особливу атмосферу концерту: святковість, урочистість, благородство. Конферансьє задає тон і стиль усьому залу, подібно до того, як це роблять ведучі телепрограм.

 

Музичний словникКонцерт. Латинське concertare означає змагатися. Італійське concerto – згода. У музиці концертом стали називати твір, у виконанні якого беруть участь соліст і оркестр. Вони ніби змагаються один з одним: віртуозна партія соліста протиставлена ​​барвистості звучання оркестру. Як правило, інструментальні концерти складаються з трьох частин і створюються за тим же принципом, що і сонати. Зустрічаються також концерти, що складаються з більшої кількості частин, бувають вони і одночастинні. Безліч концертів написано для рояля, скрипки, віолончелі з оркестром. Є концерти і для інших інструментів – для духових, для гітари і т. д. Ви могли почути і концерт для голосу з оркестром. Його написав український композитор Р. Глієр.

Іноді композитори пишуть концерти не для одного, а для двох або трьох соло інструментів. Тоді концерт так і називається: подвійний або потрійний…

Що ж до іншого значення терміна концерт, то воно означає публічне виконання музичних творів, на якому присутня публіка. Так само називають, крім того, виконання музичних творів по радіо і телебаченню, хоча передачі там часто ведуться зі студій, в яких ніякої публіки не буває.

Концерти можуть бути різні: симфонічні і камерні, хорові та естрадні, сольні та змішані.

Музичний словникКонцертмейстер. Це поняття пов’язане з двома виконавськими амплуа. Перше відноситься до симфонічного оркестру. Партії струнних в оркестрі представлені багатьма виконавцями. І незважаючи на те, що кожен оркестрант дивиться на диригента і підпорядковується його жестам, в струнних групах є музиканти, які їх очолюють, ведуть за собою. Крім того, що скрипалі, альтисти і віолончелісти йдуть за своїми концертмейстерами під час виконання, в обов’язки концертмейстера входить також стежити за правильним строєм інструментів, за точністю штрихів. Аналогічну функцію виконують керівники духових груп – регулятори.

Концертмейстерами називаються також акомпаніатори, які не тільки виступають з співаками і інструменталістами, але й допомагають їм розучувати свої партії, працюють з оперними артистами, допомагають при постановці балетного спектаклю, виконуючи під час репетицій партію оркестру.

Однак не всякий музикант, який акомпанує співакові або інструменталісту, – просто концертмейстер. За цю справу нерідко беруться і великі музиканти, тим більше при виконанні таких творів, в яких фортепіанна партія дуже розвинена і ансамбль набуває характеру рівноправного дуету.

Музичний словникКорифей. Три різних значення цього грецького слова пов’язані між собою.
Перше – керівник хору в давньогрецькій трагедії.
Друге – провідний артист кордебалету.
Нарешті, третє – переносне: найбільший, провідний вчений, фахівець, діяч і т. д.

 

 

Музичний словникКульмінація. Латинське слово culmen означає в перекладі вершина, найвища точка. У музичному творі кульмінацією називається епізод, в якому досягається найвища напруга, тобто найбільш емоційно впливаючий момент, до якого підводить логіка побудови всієї п’єси. Кульмінацій може бути кілька протягом великого твори. Тоді одна з них є головною (її називають іноді центральною або генеральною), а решта – «місцевими».

У музиці кульмінація так само необхідна, як центр композиції в живописі або в архітектурі. До нього притягується основна увага глядача. Кульмінацій може бути кілька. Але головна зазвичай припадає на певний розділ всієї форми, який знаходиться приблизно між серединою і кінцем твору, в так званій точці “золотого перетину”.

Людське сприйняття так влаштовано, що на початку твору його увага найбільш активна. І для того, щоб вона не слабшала, її підтримують наростаннями звучності, які призводять до кульмінації. Яка ж вона, музична кульмінація? Зазвичай це найгучніше місце. Як правило, в ньому беруть участь всі інструменти, для яких даний твір написано. Обов’язково захоплюється верхній регістр. Всіма можливими засобами досягається максимальне емоційне напруження. Це не означає, що у всякому творі неодмінно задумана найсильніша кульмінація. У кожній композиції вона така, яку вимагає загальний задум, зміст твору. Кульмінація може бути і тихою. Ми її впізнаємо за особливою напругою нашої уваги.

Музичний словникКуранта. Це давно забутий придворний танець, колись поширений в європейських країнах. У XVI столітті він був відомий навіть не стільки як танець, скільки як танцювальна гра, зі стрибками, дуже жвава і весела. Настільки весела, що старші люди, дивлячись, як пустує в куранті молодь, бурчали про падіння моралі так само, як нині, у зв’язку з рок-музикою.
Але минув час, і, “ставши розсудливою”, куранта як чисто інструментальна, хоча і танцювально-ритмічна музика увійшла до складу інструментальних сюїт. Тепер вона відома головним чином по сюїтах Й. С. Баха. Це було в першій половині XVIII століття, потім куранту витіснив інший тридольний танець – менует.

Яндекс.Метрика

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.