Музичний інструмент Валторна

Німецьке слово Waldhorn означає “лісовий ріг”. Такий дослівний переклад назви цього інструменту. Предком валторни був мисливський ріг, в який трубили, коли потрібно було подати сигнал під час полювання або якої-небудь урочистої події, чи оголосити збір війська під-час військових дій. Для того щоб звук був чутний на далекій відстані, ріг стали подовжувати, а щоб грати було зручно, його придумали «скручувати».
До одного витка додався другий, третій. Так і виникла валторна. У 1630 роках у Франції з’явилися великі мисливські роги (Trompes de chasse).
У 1664 році французький композитор Жан Батист Люллі (“Princesse d’Elide”) вперше ввів волторну в оперний оркестр, а потім вона увійшла і в симфонічний.

Музичний інструмент ВалторнаУ 1753 році Гампель в Дрездені винайшов закриті тони і в 1760 році застосував до валторни крони, що до того вживалися тільки для труби; в цей же час Гальтенгоф забезпечив її засувкою, що служить для настроювання. Першим віртуозом на валторні був Родольф з Парижа (1765 рік).

Вентільгорн – винахід Блюмеля і Штельцля (1815 рік). Вентільгорн з 3-ма вентилями існує лише з 1830 року.

Валторна (з іт. Corno, з фр. Cor, з нім. та англ. Horn) – відомий мідний духовий інструмент, що перевершує всі інші м’якістю тону; крім натуральної валторни ( з нім. Waldhorn, з італ. Corno di caccia, з фр. Cor de chasse, з англ. Frenchhorn) вживається (а останнім часом набула виняткового панування) валторна з вентилями. Вентилями називається механізм, який подовжує звукову трубку за допомогою
введення крон (додаткових трубок) , або ж – за новою системою А.Сакса (“вкорочуючі вентилі”) , – який вкорочує її за допомогою виключення більшого чи меншого шматка звуковий трубки і таким чином змінює натуральну гаму інструменту (вентільгорн). Вентільгорн насправді є так званим “напів-інструментом”, тобто має настільки вузьку мензуру, що найнижчий її тон можна взяти лише з великими труднощами. Вентільгорн ( валторна з вентилями) вживається нині майже повсюдно, відноситься до транспонуючих інструментів – звучить на квінту ніжче аніж нотується.

Недоліки валторни з вентилями спонукають навіть сучасних композиторів писати іноді для натуральної валторни, незважаючи на те, що остання застосовується лише в небагатьох оркестрах для старовинних симфоній, а повязано це з тим, що на вентільгорні можна чисто зіграти лише чотири з дванадцяти натуральних гам.

Валторна відноситься до групи мідних духових інструментів. Вона грає в оркестрі дуже важливу роль. Звук її м’який, благородний . Валторна може добре передати і сумний, і урочистий настрій, може звучати і насмішкувато, уїдливо. Діапазон її досить широкий: H1-f2 (від сі контроктави до фа другої октави).

Валторна – оркестровий інструмент, хоча для неї існує і спеціальна, сольна література. У оркестрових творах валторни часто доручають відповідальні сольні епізоди.

Валторна – один з улюблених інструментів П.Чайковського. Послухайте співучу, проникливу мелодію, яка звучить на початку другої частини його П’ятої симфонії. У симфонії «Манфред» він довірив чотирьом валторнам,
що гримлять ffff, проведення основної музичної теми, яка характеризує героя симфонії. А у «Вальсі квітів» з балету «Лускунчик» квартет валторн звучить м’яко і співучо.
Валторни відкривають симфонію до-мажор Ф.Шуберта. Український композитор Р.М.Глієр написав концерт для валторни з оркестром, першим виконавцем якого став чудовий валторніст В.Полех.
Проте найчастіше валторни (їх в оркестрі зазвичай саме чотири) виконують в оркестрових творах акомпануючі партії.

З не особливо багатої літератури для валторни слід зазначити також 3 концерти В.А.Моцарта, та “Quadrupelkonzert” для 4-х валторн Р.Шумана.

Яндекс.Метрика