Клавіатура — ряд клавіш, одні з яких звичайно забарвлені в білий колір, а інші в чорний. Щоб отримувати на інструменті звуки, необхідно натискувати на клавіші.

Рояль і його різновид — піаніно часто об’єднують загальною назвою фортепіано. Ця назва утворилася від двох італійських слів: форте — голосно і піано — тихо. Таким чином, назва відображає можливість видобути з цього інструмента звуки самої різної гучності.

Своїм походженням вони зобов’язані псалтерію — багатострунному щипковому інструменту, поширеному в давнині і Середньовіччі. Корпус у нього був трикутний або прямокутний. У XVI ст. псалтерій удосконалили: приєднали клавішний механізм. Так з’явився клавесин.

Він мав струни різної довжини, і кожна відповідала певній клавіші. При натискуванні на клавішу гусяче перо чіпляло струну і лунав уривистий музичний звук. Звук був слабкий, і, щоб його підсилити, почали застосовувати подвійні і потрійні струни. З часом винайшли спеціальне пристосування для защипування струн — плектр.

Клавесин та клавікорд

На зламі XVII—XVIII ст., щоб урізноманітнити звучання, винайшли клавесин з двома і трьома клавіатурами, або мануалами. «Голос» одного мануала був голосніший, іншого — тихіший. Цей інструмент (і його різновиди) отримав декілька назв:

• клавесин (у Франції);
• чембало (в Італії);
• верджинел (в Англії);
• кильфюгель (у Німеччині).

У XV—XVIII ст. існував споріднений клавесину інструмент — клавікорд. Спочатку це був прямокутний ящик зі струнами всередині, який при грі клали на стіл. При натисненні клавіш мангети (металеві штифти з плоскою головкою) торкалися струни і начебто ділили її на дві частини — одна вільно вібрувала і таким чином видавала звук, інша була заглушена.

Порівняно з дещо «жорстким» клавесином клавікорд мав більш гнучкий, теплий, м’який звук. Для посилення звуку, як і в клавесині, застосовували подвійні і потрійні струни.

Над удосконаленням клавесина і клавікорда працювали майстри багатьох країн. На початку XVIII ст. незалежно один від одного в Італії, Франції і Німеччині троє майстрів (відповідно Бартоломео Крістофорі, 1711 р.; Жак Маріус, 1716 p.; Готтліб Шрьотер, 1721 р.) винайшли фортепіано.
Інструмент з вертикальним корпусом назвали піаніно, а з горизонтальним крилоподібним корпусом — рояль. Порівняно з клавесином піаніно і рояль мали більш яскравий і сильний звук.

Орган

Існують й інші інструменти з клавішним механізмом. До них належить орган, найбільший з усіх існуючих музичних інструментів. Це один з дуже старих інструментів, відомий ще в Давньому Римі з III ст. до н. е. В Середні віки в країнах Західної Європи його використовували переважно для богослужінь у церкві.

Конструкція органа за минулі століття дуже змінилася. В епоху раннього Середньовіччя існували малі переносні органи (портативні). Вони мали всього одну клавіатуру і один ряд труб, тому їх звучання було одноманітним. В епоху Відродження конструкцію інструмента удосконалили, і його звучання покращало.

Разом з великими церковними органами набули популярності кімнатні, які можна було помістити на столі. Існували навіть ручні органи — при бажанні їх підвішували на шию. На маленьких інструментах звичайно виконували п’єси світського характеру.

На кінець XIV ст. орган уже мав дві-три ручні клавіатури, майже сучасні за виглядом. Нідерландський органіст Луї ван Вальбеке (помер у 1318 р.) винайшов особливу клавіатуру для ніг — педальну. На початок XVI ст. в основному склалася сучасна конструкція цього інструмента.

Орган — духовий інструмент. Органи працюють або завдяки накачуванню повітря в трубки різного розміру, або за допомогою електронних пристроїв. Духові органи мають більш давню історію і значні розміри. Діаметр труб органа, а їх до кількох тисяч, варіюється від найменшого до велетенського. Гігантські труби, заввишки в будинок, видають найнижчі звуки. Крім ручних клавіатур (мануалів), у великих духових органах є клавіатури ножні (педалі).

Нині органи існують лише в небагатьох концертних залах, в католицьких і протестантських церквах, як данина віковій традиції. А два століття тому орган посідав таке ж місце в концертному житті, як у наші дні рояль. Кращі композитори писали твори для цього інструмента, кращі музиканти змагалися у віртуозній грі на ньому.