Для людей, не особливо знайомих із світом музики, оркестр може бути або чимось незрозуміло-пафосним, або геть нудним. Але обидва варіанти неправильні. Звісно, великі колективи із потужними струнними та духовими секціями не можуть не звучати піднесено та навіть пафосно, але сучасні оркестри вразять вас не тільки цим. Щирість, сконцентрованість почуттів та захоплива глибина мелодії – ось чим «беруть» ці гіганти.
Детальніше ...
Ви, звичайно, знаєте, що в будь-якому театрі, як і в кіно, п’єсу ставить режисер, який втілює авторський задум на сцені. К. С. Станіславський, найбільший діяч російського театру – актор, режисер, педагог, – говорив, що режисер – це не тільки той, хто вміє розібратися в п’єсі, порадити артистам, як грати ролі, скласти мізансцени, режисер – це той, хто вміє спостерігати життя і переносити його на сцену, хто володіє великою кількістю знань, крім своїх, чисто професійних. (більше…)
Детальніше ...
Все ритмічно в нас і навколо нас: ритм серця, чергування вдиху і видиху, ритм машини, зміна дня і ночі, зміна пір року, рух волі. Ритмічна віршована мова. Ритмічна і музика. З давніх–давен ритм вважається і в житті, і в творчості ознакою прекрасного. (більше…)
Детальніше ...
До ударних належать усі інструменти, по яких б’ють або які струшують, щоб отримати звуки. Такі інструменти, як ксилофони і трубчасті дзвоники, можуть видавати різні звуки, на них грають цілі мелодії. Але більшість ударних інструментів, таких як бубни і маракаси, видають тільки специфічні звуки, вони підкреслюють ритм мелодії.
Ударні інструменти, що входять в оркестр, походять із різних країн. Батьківщина бубнів і литавр — Близький Схід, ксилофонів і маримби — Африка, металофонів — Далекий Схід, бонго і маракасів — Південна Америка. (більше…)
Детальніше ...
Клавіатура — ряд клавіш, одні з яких звичайно забарвлені в білий колір, а інші в чорний. Щоб отримувати на інструменті звуки, необхідно натискувати на клавіші.
Рояль і його різновид — піаніно часто об’єднують загальною назвою фортепіано. Ця назва утворилася від двох італійських слів: форте — голосно і піано — тихо. Таким чином, назва відображає можливість видобути з цього інструмента звуки самої різної гучності.
Своїм походженням вони зобов’язані псалтерію — багатострунному щипковому інструменту, поширеному в давнині і Середньовіччі. Корпус у нього був трикутний або прямокутний. У XVI ст. псалтерій удосконалили: приєднали клавішний механізм. Так з’явився клавесин. (більше…)
Детальніше ...
Щоб грати на духових інструментах, треба дути в них певним чином. Традиційно духові інструменти поділяються на дві групи:
Хоча назва «дерев’яні» означає, що інструменти виготовлені з дерева це не завжди справедливо. В європейських країнах такі інструменти колись справді робили з дерева, але тепер його замінюють металом і пластмасою. Можна використовувати будь-який матеріал — від дерева до кістки і кераміки.
(більше…)
Струнні інструменти видають звуки, коли виконавець змушує вібрувати одну або кілька струн. Струнні інструменти бувають щипкові або смичкові. На щипкових інструментах грають або пальцями, або медіатором.
Граючи на таких інструментах, як гітара чи банджо, однією рукою перебирають, а другою притискають струни в різних місцях грифа, щоб отримувати звуки різної висоти. На грифах деяких інструментів є лади (поріжки), що уточнюють висоту звуків і сприяють чистоті їх звучання. На арфах і лірах струни перебирають обома руками.
На смичкових інструментів звуки отримують за допомогою смичка. Однією рукою тримають смичок, а другою притискають струни до грифа, як при грі на гітарі чи банджо. Скрипки і альти при грі тримають під підборіддям, а більші інструменти, такі як віолончелі чи контрабаси, кладуть на коліна або ставлять на підлогу. На більшості смичкових струнних інструментів струни можна також перебирати пальцями («грати щипком»). Цей прийом називається піцикато. (більше…)
Детальніше ...
Того, хто пише музику, називають композитором. Композитори складають послідовність звуків так, щоб вийшла музика. Запис усіх голосів (партій) інструментів музичного твору, призначеного для колективу виконавців, називається партитурою (іт. partitura — буквально «розділення», «розподіл»).
Свій рядок у партитурі має кожна група інструментів; рядки, розташовані один під одним і з’єднані вертикальними відрізками, — тактовими рисками. (більше…)
Опера, союз двох мистецтв — музики і театру, є одним з найпопулярніших жанрів, виникла на зламі XVI і XVII ст. в Італії. Творцями цього нового жанру були поети і музиканти, які схилялися перед античним мистецтвом. Вони прагнули відродити старогрецьку трагедію. Композитори брали за основу сюжети давньогрецьких або римських міфів і перекладали їх на музику і спів.
Тривалий час опера існувала як розвага, головним чином для багатих людей. Багато хто з аристократів мав приватні оперні театри і трупи співаків, інші регулярно відвідували оперні спектаклі.
У середині XVIII ст. опера швидко набула популярності й поширилася по всіх країнах. У великих і маленьких містах Європи почалося будівництво публічних оперних театрів. У кожній країні опері був властивий особливий національний характер — це позначалося й у виборі сюжетів і в характері музики.
З народним пісенним мистецтвом рідної країни пов’язані кращі оперні твори відомих композиторів — австрійця Моцарта, італійців Россіні та Верді, росіянина Глинки, француза Бізе. (більше…)