Наприкінці XIX ст. Олександр Мишуга був одним із найвідоміших співаків світу. Народився Олександр Пилипові« 19 червня 1853 р. в селі Новий Витків Радехівського повіту на Львівщині, в бідній сім’ї селяни-нашевця. Злидні, нестатки і голод рано навчили юнака боротися за життя, вселили прагнення до кращої долі.

Вийти на мистецький шлях допомогли йому чудовий голос і добрі люди. Тільки завдяки їм юнак потрапляє в хор собору Святого Юра у Львові, а потім — у гімназію, вчительську семінарію і, нарешті, в консерваторію, яку він закінчив на відмінно по класу професора Валерія Висоцького.

Винятковий талант та артистизм

Чудовий голос і артистична обдарованість Олександра Мишуги привернули увагу прогресивної громадськості Львова, яка допомагає йому виїхати для поглиблення своєї вокальної і сценічної майстерності до Італії.

Талант і невсипуща енергія, наполегливість і працьовитість молодого митця сприяли його успіху в країні, де «співають навіть дерева». Звідси ж починаються тріумфальні виступи Мишуги в усіх столицях і великих містах Європи, де він виконує найскладніші партії ліричного і драматичного тенора.

Рецензенти називають Мишугу «королем ліричних тенорів», «пісень дивних чародієм», «соловейком України», «кумиром публіки», яка просто-таки обожнювала його. Слухачі дарували йому золоті й срібні вінки, а поети присвячували свої вірші.

Протягом багатьох років співацької кар’єри Олександр Мишуга створив цілу галерею прекрасних, неперевершених сценічних образів:

• Йонтек, Фауст;
• Вертер;
• Каніо;
• Хозе;
• кавалер де Гріє;
• Альфред;
• Ромео;
• Манріко;
• Герцог;
• Ліонель;
• Ленський;
• багато інших.

 

Вони по праву входять до скарбниці кращих образів світового оперного мистецтва і є найвищим його досягненням. За чудове виконання партії Каніо в опері «Блазні» автор її — геніальний італійський композитор Руджеро Леонкавалло — подарував славетному співакові клавір опери з написом: «У Мілані, у день відкриття сезону… слухав синьйора Філіппі в партії Каніо і був незмірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу».

Відомий співак з українським серцем

Одне з найпочесніших місць Олександр Мишуга займає і в історії українського концертного виконавства як один з кращих інтерпретаторів і пропагандистів українських народних пісень, творів вітчизняних композиторів. Мишуга ніколи не забував, звідки він родом і кому зобов’язаний усім, що мав. Він дуже часто приїздив в Україну, виступав з концертами в багатьох містах і селах.

Олександр Мишуга зажив слави не лише як великий співак, а й як знаменитий професор співу. Свою педагогічну діяльність він розпочав, ще будучи студентом консерваторії, і не залишав її до самої смерті. Про його успіхи на педагогічній ниві лунала гучна слава по всій Україні, Росії, Польщі, а зрештою, й по всій Європі.

А коли Микола Віталійович Лисенко запропонував йому обійняти посаду професора сольного співу в Музично-драматичному інституті в Києві, Олександр Мишуга, не вагаючись, прийняв цю пропозицію, розірвавши вигідний контракт і сплативши велику суму неустойки, добре знаючи, що платня його тут буде в кілька разів нижчою, ніж він мав би хоча б у тій же Варшаві.

Робив це свідомо, бо хотів прислужитися розвиткові вокального мистецтва рідного народу, хотів допомогти українському Боннові в його великій і почесній справі організації та розвитку мистецької освіти в Україні.

Помер Олександр Пилипович Мишуга 9 березня 1922 р. в м. Фрайбурзі (Німеччина). Друзі співака, виконуючи його заповіт, перевезли прах на батьківщину і поховали в рідному Виткові під тихими липами, які він так палко любив.