<назад 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 далі>
Духовний наставник композитора Люллі погодився дати йому відпущення гріхів лише при умові, що той кине до вогню все написане для опери “Ахіл і Поліксена”.
Люллі погодився із християнським смиренням: він звелів віддати партитуру священнику, і той спалив “диявольський” рукопис. Один з покровителів композитора дізнався про це:
– Батист, кажуть, ти спалив свою оперу? Чорт забирай, ти зійшов з розуму? Повірив маячні цього священника і спалив чудову музику?
– Заспокійтесь, пане, заспокійтесь, – шепнув йому на вухо Люллі. – Я знаю, що роблю: у мене є копія!
З іменем грецького філософа Діогена повязано багато історій. Ось одна них. Якось у Афінах у одному товаристві виступав артист. Грав він настільки погано, що усі присутні обурювались та голосно висловлювали своє невдоволення. Аплодував лише один Діоген.
– Невже тобі сподобалась така погана гра? – запитували його.
– Ні. Але я вітаю його за те, що, хоч він і поганий музикант, але всеодно грає, замість того аби красти.
Ріхтер у одному з інтерв’ю розказав, що колись йому постійно снився один і той самий сон:
Радянський час репресій… Ніч… Несподівано дзвінок в двері… усі прокидаються у холодному поті… Дзвінок знову повторюється… Ще раз… Нарешті Ріхтер підходить до дверей і запитує:
– Хто там?!
Голос з іншого боку дверей:
– Не відчиняйте. Це злодій.
Россіні був у гостях в одного барона. Серед гостей був присутній Альфред де Мюссе. Його попросили щось прочитати, й Мюссе зачитав свій новий вірш “Не забувай”. Тоді Россіні, що був наділений феноменальною пам’яттю, вирішив розіграти поета, і ніби ненароком спитав:
– Чий це вірш? Я щось не пригадую автора?..
– Ваш покірний слуга,- відповів Мюссе.
– Та перестаньте, – лукаво сказав Россіні,- я його ще у дитинстві знав напам’ять.
І без єдиної зупинки, слово в слово, повторив тільки но почутий вірш Мюссе!
Якось Карузо повинен був по банківському чеку отримати значну суму. Коли він прийшов у банк, то виявилось, що у нього при собі немає жодного документу. Касир навідріз відмовився виплатити гроші. Карузо на мить задумався, прийняв рішення і… службовці банку почули чудове виконання арії з опери “Тоска”. Цього виявилось цілком достатньо – касир відразу виплатив йому гроші.
Виходячи з банку, Карузо зауважив: “Ніколи у житті я ще так не старався співати, як зараз!”
Брамс акомпанував посередньому віолончелісту і спеціально грав занадто голосно, щоби заглушити його погане виконання. Після виступу віолончеліст був дуже незадоволений і заявив, що він сам себе не чув.
Брамс зітхнув: “Щасливчик!”
Якось один із слухачів почав дуже емоційно сперечатись із композитором Карлом Орфом, критикуючи його твори:
– Чому ви так захоплюєтесь шумом? Згадайте Моцарта, наскільки ніжна його музика! Навіть саме ім’я говорить про це! Мо-царт! Ви ж знаєте, що “царт” з німецької – ніжність.
– Ну і що, – заперечив Орф, – послухайте, як звучить моє прізвище. Орф-ф. Ви ж знаєте, що фф – це фортіссімо!
Одного разу Ростропович приїхав у сибірське селище і виявив, що виконати у клубі концерт для віолончелі з фортепіано неможливо – фортепіано було безнадійно розстроєне. Вихід знайшли: після невеличкої репетиції Ростропович заграв перед колгоспниками під акомпанемент баяна. Несподівано на сцену вийшов чоловік, підійшов до Ростроповича і попросив:
– Друже, помовчи трохи, дай баян послухати!..
<назад 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 далі>