Посадка з інструментом

Як і у всякій роботі, що виконується сидячи, посадка з інструментом насамперед має відповідати загальним фізіологічно правильним умовам: не ускладнювати діяльність серця, дихання, сприяти невимушеному, стійкому положенню тіла і вільному виконанню необхідних рухів. Для стійкості посадки слід встановлювати ноги всією ступнею. Стояння на носках, занадто зігнуте положення ніг, підгинання ступень за ніжки стільця і ​​тому подібні відхилення від норми викликають зайву напругу тіла і призводять до швидкого стомлення.

Всі загальні умови посадки під час роботи, що виконується сидячи, необхідно дотримуватися і під час гри на гітарі. При цьому треба враховувати наступні особливі вимоги, пропоновані до посадки для гри на гітарі.

Гітара має п’ять точок дотику з тілом виконавця:

1. Вирізом боку вона лягатиме на ліве стегно, ближче до коліна, яке піднесене внаслідок того, що ліва нога знаходиться на підставці.
2. Права нога, як їй і належить, зміщується вправо настільки, щоб нижня частина корпусу гітари знайшла зручне положення. Якщо подумки провести лінію уздовж грифа, і через всю верхню деку (ніби продовжуючи струни) ми знайдемо другу точку дотику з інструментом. Ця точка опори дуже важлива для стійкого положення інструмента, тому праву ногу не слід занадто відводити убік.
3. Третя точка знаходиться на рівні грудної клітки, трохи вище “сонячного сплетіння”. У цьому місці відбувається зіткнення з верхньою частиною корпусу гітари в достатній близькості до підборіддя. Близькість інструменту до підборіддя фіксується за рахунок підставки, яку не варто робити занадто низько, але і не дуже високо, так як це може призвести до запалення сідничного нерва. У наш час все частіше використовуються пристосування, що замінюють підставку для ніг. Для дорослих людей великого зросту можливе застосування підставки і пристосування одночасно.
4. Опора в тому місці, де права рука з’єднується з верхньою частиною боку. Права рука повинна лягти на корпус природньо, не змінюючи рівного становища плеча і своєю вагою і невеликим зусиллям ніби вдавлювати корпус гітари в другу точку опори, тобто в те місце, де інструмент з’єднується з правою ногою.
5. Остання точка з’єднання – це контакт з лівою рукою, яка розташовуватиметься на грифі. Дуже важливо, щоб рука при цьому була розслаблена, ніби висіла на грифі. Необхідно стежити за тим, щоб плече не напружувалося і не змінювало свого природного положення, а лікоть не «йшов” убік, і не “прилипав” до корпусу гітариста.

Отже, при правильній посадці гітариста з інструментом, гітара стає дуже стійкою, ніби “зливається” з тілом виконавця, що є запорукою впевненою, стабільної гри надалі, учень менше схильний втоми. При такій посадці голівка грифа розташовується не нижче лівого вуха виконавця, а пальці лівої руки, що знаходяться у першій позиції, будуть знаходитися на рівні очей, що дозволяє краще проглядати весь гриф.

Завдання педагога на даному етапі навчання полягає в тому, щоб домогтися невимушеної посадки учня. Пояснивши учневі умови правильної посадки з інструментом, потрібно попередити його про неприпустимість зігнутого положення спини під час гри, підкреслити величезну роль уваги під час занять, а також уміння своєчасно виявити і усунути надмірне напруження м’язів.