Досить часто музиканти та аматори зустрічають слово «інтонація». Але, на жаль, більшість з них зовсім не розуміють, що воно означає та де використовується. Музиканти-професіонали запевняють, що інтонація це не такий вже й страшний термін і за самою назвою ховається досить просте поняття. Кожна людина при бажанні зможе оволодіти хитрощами інтонації.

Музичний слух та інтонування

Отже, що ми розуміємо під словом «інтонація» (від латинського «intono» – вимовляти співуче, заспівати) – це музично та акустично правильне відтворення висоти та характеру музичних звуків й співзвуч. Основна дисципліна, яка направлена на розвиток, в цілому, музичного слуху є сольфеджіо. Курс «сольфеджіо» допомагає учням виробити певну систему знань та вмінь, необхідних для музиканта.
Вчителі сольфеджіо та вокалу (співу) неодноразово підтверджували думку, що питання чистого,  точного інтонування можна вирішити і кожна людина, яка хоче та прикладає зусилля може розвити музичний слух до рівня навіть професійного музиканта. Виключенням можуть бути лише випадки, коли у людини є фізичні порушення або вади (фізична травма, фізичний дефект слуху і т. п.).

Основні причини неправильного інтонування

Однак існує декілька основних причин, чому людина неправильно інтонує – тобто фальшивить. Найпоширеніша з них є недостатній розвиток музичного слуху. Порушення або зовсім відсутність зв’язку та координації між голосом та слухом. Тобто, людина може правильно чути музику, а відтворити її на вірній висоті, з ритмом та мелодією ніяк не вдається.
Також поширеними причинами фальшивого інтонування є спів у неправильній вокальній позиції, нерозвинений голос, тобто обмежений діапазон і психологічний зажим. Для уникнення непорозумінь та зайвих питань, розглянемо ці причини більш детально:

1.  Спів у неправильній вокальній позиції. Перш за все, треба відмітити, що під неправильною вокальною позицією мається на увазі комплекс компонентів з яких складається спів: вокальне дихання (оперте, має опору), положення гортані, щелепи і рота під час співу.Основа вокального мистецтва – вокальне (оперте) дихання. Це база на якій розвивають співочий голос та його можливості. Постанова дихання повинна бути максимально низькою (вдихати не груддю, а діафрагмою), під час дихання працюють м’язи грудної клітини, ребер, попереку, черевного преса і таза.Положення гортані та, відповідно, й щелепи (особливо нижня) також повинно бути найнижчим. При співі голосних рот має бути максимально відкритим. Приголосні треба вимовляти дуже чітко і зрозуміло, час вимови приголосних повинен бути коротким, для плавного і природнього поєднання голосних звуків.
2. Нерозвинений голос (обмежений діапазон). У даному випадку фальшивими будуть найвищі і найнижчі звуки співака та «перехідні» звуки – перехід з нижнього регістру до середнього і з середнього до високого. Ця проблема вирішується при систематичних заняттях вокалом та використанням різноманітних вправ.
3. Психологічний зажим під час співу. Психологічний зажим заважає співати багатьом людям. Адже він «паралізує» м’язи та весь м’язовий апарат, що використовує людина під час співу. Взагалі, психологічні зажими можна поділити на два види:  людина соромиться робити, взагалі, що небудь; людина соромиться співати, яка вважає, що її спів дуже поганий.Головне у боротьбі з психологічним зажимом – частіше співати прилюдно. Обирайте публіку, яка нейтрально відноситься до вас та має достатній рівень, щоб оцінити ваш сміливий вчинок. Виступи перед публікою допоможуть вам перейти на інший рівень свідомості та досягнути ще набагато більших успіхів!