Іван Семенович Козловський народився 24 березня 1900 р. в селі Мар’янівка Київської губернії в селянській сім’ї. З дитинства Івасика оточували люди, які щиро любили музику. Так, його батько, не знаючи нот, чудово грав на віденській гармоніці, а мати співала.

Коли хлопчик пішов до школи, його улюбленими предметами стали література і музика. Івась схоплював будь-яку мелодію на льоту і міг безпомилково відтворити її. Тому нікого не здивувало, коли вчитель, розділивши шкільний хор на дві групи, одну доручив Івасю.

У свята хор співав у церкві. Молитви, які звучали під склепінням храму, залишили глибокий слід у серці Івася. Через багато років, вже будучи в зеніті слави, Козловський часто включав до свого репертуару релігійні твори.

Хлопчик дуже любив театр. На одному зі спектаклів він вперше побачив гру української драматичної актриси — Марії Костянтинівни Заньковецької. Ця зустріч остаточно визначила плани Козловського — він почав працювати в трупі київського театру Народного будинку.

Перші кроки у музичний світ

У Києві на молодого тенора звернув увагу знаменитий композитор Антон Кошиць. Незабаром Козловський уже був солістом у його хорі.

Сімнадцятирічний Іван став студентом Київського музично-драматичного інституту, що остаточно завершило становлення Козловського як професійного співака. В 1922 р. Іван співав у трупі Полтавського пересувного оперного театру.

Сильний голос молодого співака, яскрава манера виконання, надзвичайна теплота і душевність його ліричних героїв зробили Козловського провідним артистом Полтавської опери. З 1924 р. Іван Семенович був солістом Харківського, а потім Свердловського оперних театрів, а в 1926 р. дебютував у Великому театрі.

Ще Россіні говорив, що головним для співака є три речі: це голос, голос і ще раз голос. На феноменальному діапазоні голосу Козловського наголошено в Музичній енциклопедії світу.

Окрім роботи на оперній сцені, Іван Семенович активно займався концертною діяльністю. Його репертуар включав твори багатьох композиторів — від Глинки і Чайковського до Шумана і Бетховена, чиї вокальні цикли він записував на грамплатівки.

Співав Козловський і народні пісні, і старовинні романси, і арії з опер. Шедеврами стали його дуети з Неждановою («Не спокушай») і Обуховою («Ночі божевільні»). Іван Семенович пристрасно любив українські пісні і з задоволенням їх виконував.

Любов на все життя

Треба сказати, що любов до України і рідного села великий співак проніс через усе життя. Він чудово знав українську мову, звичаї свого народу, захоплювався природою і ніколи не забував про своє коріння. Так, Іван Семенович побудував у Мар’янівці музичну школу.

Коли Козловському виповнилося дев’яносто, він все ще продовжував мріяти про творчість.

Іван Семенович Козловський був знаковою фігурою XX століття. Оперний співак (ліричний тенор), народний артист СРСР (1940), лауреат Державних премій, Герой Соціалістичної Праці (1980), він поєднував у собі талант актора, прекрасні вокальні дані і привабливу зовнішність, створив на сцені чудові образи ліричних персонажів.

Музичні критики одностайно вважають Козловського останнім представником бельканто в Росії, ставлять його в один ряд з видатними діячами мистецтва, що залишили яскравий слід в історії світової культури.
Помер співак у 1996 р.