На зламі XIX—XX ст. завершився тривалий і складний процес освоєння російськими музикантами традицій, стилів і жанрів європейської культури. До кінця XIX ст. Петербурзька і Московська консерваторії стали солідними навчальними закладами. З їх стін вийшли всі видатні композитори тієї епохи і чимало прекрасних виконавців.

Було створено школи інструменталістів, співаків і танцюристів. Російське оперне і балетне мистецтво підкорило європейську публіку. В розвитку музичного театру важливу роль відіграли Імператорський Маріїнський театр у Петербурзі і Московська приватна російська опера, створена відомим промисловцем і меценатом Савою Івановичем Мамонтовим (1841—1918).

У російській музиці того часу переплелися риси пізнього романтизму та імпресіонізму. Відчувався великий вплив літературно-художніх напрямів, зокрема символізму. Проте видатні майстри виробляли власні стилі. їхню творчість важко віднести до якоїсь певної течії, і це — доказ зрілості російської музичної культури.

«Могуча кучка»

У розвитку російського музичного мистецтва XIX ст. особливу роль відіграв Мілій Олексійович Балакірев (1837—1910). Він був засновником і керівником творчої співдружності російських композиторів, яка увійшла в історію музики як гурток Балакірева, або «Могуча кучка».

Цей гурток складався з аматорів музики, які потім стали знаменитими композиторами:

• офіцер Преображенського полку Модест Петрович Мусоргський (1839—1881);
• кадет Морського корпусу Микола Андрійович Римський-Корсаков (1844—1908);
• професор хімії Олександр Порфирович Бородін (1833—1887);
• військовий інженер Цезар Антонович Кюї (1835-1918).

 

Діяльність композиторів «Могучої кучки» — одна з найславетніших сторінок музичного мистецтва. Це інструментальні твори та музика до трагедії Шекспіра «Король Лір» Балакірева; романси, фортепіанні п’єси і опера «Вільям Раткліфф» Кюї. Бородін зажив слави своїми симфоніями, у тому числі і «Богатирською», романсами, піснями і головним твором — оперою «Князь Ігор», яка була написана за літературною пам’яткою старовини «Слово о полку Ігоревім».

Мусоргський — автор відомих пісень і романсів, знаменитих опер «Борис Годунов», «Хованщина», комічної опери «Сорочинський ярмарок», симфонічних творів, серед яких особливо популярною була оркестрова картина «Ніч на Лисій горі», а також цикл фортепіанних п’єс «Картинки з виставки».

Римський-Корсаков створив п’ятнадцять опер, багато з яких навіяні народними казками і легендами, зокрема опери «Садко», «Псковитянка», «Царева наречена», «Золотий півник», «Снігуронька», «Казка про царя Салтана». До того ж Римський-Корсаков написав близько вісімдесяти романсів на слова видатних російських поетів.

Російські сезони за кордоном

Гастрольні виступи російської опери і балету — Російські сезони за кордоном (1908—1914 pp.) — відбулися переважно завдяки Сергію Павловичу Дягілєву (1872—1929). Професійним музикантом, художником чи театральним режисером Дягілєв не був, але, незважаючи на це, мав великий вплив на розвиток російської культури кінця XIX — початку XX століття. Він був одним із засновників творчого об’єднання художників «Світ мистецтва» (1898) і редактором журналу, що виходив під тією ж назвою.

З метою популяризації російської культури Дягілєв організував у 1907 р. в Парижі Історичні російські концерти. На цих концертах уперше в Європі з величезним успіхом прозвучала музика з опер М.А.Римського-Корсакова «Снігуронька», «Ніч перед Різдвом», «Казка про царя Салтана», «Садко» під керівництвом автора.

У травні 1908 р. на сцені паризької Гранд-опера Дягілєв показав oпeру М. П. Мусоргського «Борис Годунов» з Федором Івановичем Шаляпыним у головній ролі. Успіх був нечуваним, публіку захоплювало все: музика, постановка, декорації, майстерність виконання.

Публіка вперше побачила балети Ігоря Федоровича Стравінського «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна». Після виконання цих творів Стравінського було визнано найвидатнішим композитором Європи.

Особливість Російських сезонів полягала в тому, що вистави були зразком повного злиття музики, театральної режисури, танцю і живопису. З Дягілєвим співпрацювали видатні танцівники — Михайло Михайлович Фокін (1880—1942), Вацлав Хомич Ніжинський (1889—1950), Ганна Павлівна Павлова (1881 — 1931), Тамара Платонівна Карсавіна (1885—1978) та ін.

Декорації створювали відомі російські художники Олександр Миколайович Бенуа, Лев Самуїлович Бакст, Миколі Костянтинович Реріх, Наталія Сергіївна Гончарова, Костянтин Андрійович Сомов.