Під час розкопок стоянок первісної людини вчені нерідко знаходять у сусідстві з кам’яними сокирами і наконечниками стріл духові інструменти, зроблені з кісток тварин. У цих кістках просвердлені отвори; і це значить, що людина кам’яного віку вже додумалася, як витягувати з цього інструменту різні за висотою звуки, закриваючи і відкриваючи отвори.
А це говорить уже про певний розвиток музичної свідомості. Саме розвиток музичної свідомості був причиною того, що людина стала по-новому прислухатися до звуків навколишнього світу, і багато з того, що здавалося раніше їй простим шумом, стало для неї музикою. Вона навчилася відчувати музичні звуки з різних предметів, і вони зазвучали, заговорили, стали музичними інструментами.

Інструменти кам’яного віку

Музичні інструменти первісних людей були так само грубі і примітивні, як і їхні знаряддя праці. Як відомо, перші знаряддя праці, придумані людиною, були «заміною» або «продовженням» її природного знаряддя — руки. Такою ж заміною були і перші музичні інструменти.
Замість того, щоб у такт пісні плескати в долоні або притупувати ногами, люди стали постукувати двома раковинами, деревинками, плоскими камінчиками. Звук виходив більш гучний і дзвінкий. Так виникли перші ударні інструменти, що посіли головне місце в «оркестрі» первісних людей.
Слід сказати, що вони були найрізноманітнішими. Калатала, тріскачки, брязкальця з видовбаних і висушених плодів з камінчиками і кісточками всередині, нарешті, — ціле сімейство барабанів. Потім навчилися робити духові інструменти з кісток тварин — такі флейти можна тепер бачити в музеях серед різних знарядь кам’яного віку.
Коли наші далекі предки відкривали властивість якого-небудь предмета звучати, їм такі відкриття здавалися справжніми чудесами: на їхніх очах мертві предмети оживали, у них виникав голос.
Ударні і духові інструменти були винайдені набагато раніше струнних. Вони нібито замінювали людині її природні музичні інструменти: власні долоні і власний голос. Звук струнних інструментів, що ведуть своє походження від найдавнішого музичного лука, вже не був такою «заміною», це було щось інше, нове. І, може, тому для удосконалення струнних інструментів людині було потрібно так багато часу.

Давній Єгипет, антична Греція та наступні епохи

Винахід «музичного лука» вчені відносять до епохи нового кам’яного віку, а винахід арфи — вже до історичних часів. Стінний живопис Давнього Єгипту зберіг для нас зображення музикантів, що грають на арфах. В античній Греції була поширена кіфара, інструмент, схожий на арфу.
І ще багато століть минуло до винаходу струнних інструментів, звук яких посилюється за допомогою резонуючого корпусу. Наприклад, лютня, завезена до Європи зі східних країн, набула значного поширення в епоху Відродження. Великі живописці Італії і Голландії відобразили на своїх картинах жінок, які грали на лютні, молодих людей і навіть… ангелів, що потішають своєю музикою Мадонну і святих.
Чому ж усе-таки люди не задовольняються старими музичними інструментами, а удосконалюють їх і винаходять нові? Річ у тім, що на кожному інструменті можна отримати не всі музичні звуки, а тільки деякі. Інструменти мають обмежений об’єм звучання (діапазон). З одних легше видобути високі звуки, з інших — низькі. А від цього дуже міняється характер музики.
У кожного інструмента є свій характер звучання, свій тембр. Одна і та сама мелодія, яку зіграли на скрипці або флейті, звучатиме по-різному — на скрипці «тепліше», ближче до співучості людського голосу, на флейті «холодніше». Значить, різні музичні інструменти надають композитору величезне багатство різних музичних барв і відтінків.