Люди в усьому світі пишуть і виконують музику. Одні види музики популярні в багатьох країнах, інші — тільки в окремих регіонах. Але хоч би якою була музика, вона допомагає людям відобразити свій внутрішній світ, зберегти культуру і вірування, вилити почуття.

Музика подібна мові: звуки різної висоти і тривалості звучання складають музичні фрази, ці фрази утворюють п’єси. Іноді музику називають спільною мовою, зрозумілою в усьому світі, поза як вона справляє однакове враження на людей незалежно від того, звідки вони родом.

Особливості музики різних країн

У Європі існує велика кількість різновидів народної музики. Найвідоміші з них:

• ірландські пісні;
• іспанське фламенко;
• російський хоровод.

 

 

У Північній Америці можна почути музику корінних жителів цієї країни — індіанців, а також музику народів багатьох інших країн світу і музику, створену в США, у тому числі джаз, реп, барбершоп, рок і кантрі-енд-вестерн.

Музика мешканців Карибських островів, Центральної і Південної Америки не менш різноманітна, ніж північноамериканська.
В ній відчувається вплив європейських, африканських і азіатських музичних традицій. Існують і музичні стилі, властиві корінним жителям Південної Америки, наприклад музика, яку виконують на флейтах Пана народи Анд, і недавно винайдені стилі — такі як музика шумових оркестрів жителів островів Карибського моря.

На всіх островах Тихого океану живуть своєрідні музичні традиції. Аборигени Австралії співають, зберігаючи і розвиваючи свою релігію і культуру. Для них співак — важлива фігура, він передає людям звістки від духів природи.

Жителі Соломонових островів споконвіку грають на бамбукових флейтах. Музиканти виступають і поодинці, і збираючись у великі оркестри. В XIX ст. християнські місіонери забороняли подібну музику, але аборигени змогли зберегти її.

У Південно-Східній Азії, як і раніше, є популярними традиційні ударні інструменти. В індонезійський оркестр гамелан входять гонги, ксилофони, барабани й інші інструменти. Гамелан акомпанує танцям і пісням, а також бере участь у спектаклях театру тіней, поставлених за мотивами легенд і міфів.

У Східній Азії збереглося чимало театральних традицій. Спектаклі Пекінської опери в Китаї — це мова, спів, гра акторів і акробатика, що разом утворює надзвичайно ефектне видовище. А в корейському театрі пансори всі партії виконує один і той самий співак, він же веде розповідь.

В азіатських країнах музика звучала не тільки в театральних виставах. Упродовж останніх трьох століть японські композитори писали твори для бамбукових флейт — сякухати. Нотний запис тут нічим не нагадував європейський з його нотним станом із декількох лінійок. Композитори писали у вертикальний стовпчик особливі символи, що пояснюють виконавцю, як йому слід грати.

В більшості східноазіатських країн взагалі не існувало систем нотного запису. Наприклад, у монгольському співі один виконавець одночасно і насвистує мелодію, і видає низькі звуки.

Музика країн Близького Сходу

 

На музику країн Близького Сходу помітно вплинула культура ісламу. Наприклад, професійні музичні стилі країн Африки вражають своїм різноманіттям. Часто музика буває нерозривно пов’язана з усною мовою і танцем. Лише в окремих випадках її записують, а пісні і зразки виконання усно передаються з покоління в покоління.

Одна з особливостей африканської музики — своєрідні діалоги, коли один музикант співає або грає фразу, а інші відповідають на неї. В багатьох п’єсах голоси або інструменти вступають у гру поступово, один за одним. П’єси можуть складатися з коротких тем, які повторюються з варіаціями. Найпоширеніші інструменти — барабани, ксилофони і мбіри, на яких клавіші (смужки металу) притискують різними пальцями.