В Іспанії в середні століття всякий твір, написаний романською мовою (так називалася тоді іспанська), а не латинською – офіційною мовою католицької церкви, називали романом. Вірші, покладені на музику, на відміну від латинських співів стали називати романсами.

Як музичний жанр, романс розширив згодом свої рамки, наповнився любовним, жартівливим, сатиричним змістом. Потім з’явилися різновиди романсу: елегія, балада, драматичний монолог. Всі вони глибоко і тонко передають душевний світ людини і широке коло явищ дійсності.

Чим відрізняється романс?

У ньому використовуються більш складні засоби виразності і більш складні форми, ніж проста куплетна форма, яка є характерною для пісні. Композитор прагне передати точні інтонації поетичного мовлення і відобразити всю низку ліричних образів і настроїв, тоді як у пісні різні віршовані строфи співаються на одну мелодію, яка повторюється багато разів, – куплет, а в приспіві повторюються одні й ті ж слова.

Пісню можна співати з супроводом і без нього. Романс ніколи не виконується без інструментального супроводу, тому що інструментальна партія разом з мелодією не тільки передає зміст тексту, а й поглиблює його, приймає участь у створенні музичного образу.

Музика чітко слідує за змістом вірша, вона чуйно відгукується на кожний настрій, на кожну фразу. Неймовірно співучу мелодію неможливо відокремити від фортепіанного супроводу – разом вони представляють єдине художнє ціле.

Ви, напевно, зрозуміли, що в романсі завжди є образ, «драматичне зерно», як кажуть співаки, і кожний виконавець повинен не тільки зрозуміти думки і почуття, закладені в романсі, але ще і знайти особливі інтонації і фарби для того, щоб музичний зміст став зрозумілий слухачам, схвилював би їх.

Палітра образів романсу

Однак романс це не завжди ліричний твір, наповнене тільки особистими почуттями і переживаннями. Досягненням російських композиторів (Даргомижського, Мусоргського, Бородіна та інших) є розширення рамок романсу, перетворення його в музичний твір гострого соціального змісту.

Чудово передані картини природи, мотиви східної поезії, роздуми про мистецтво в романсах Н. А. Римського-Корсакова. Понад ста романсів написав П. І. Чайковський. Серед них: «То було ранньою весною», «Посеред шумного балу», «Розчинив я вікно», «Ніч», «Ми сиділи з тобою» та інші. Оспівуючи силу і шляхетність людських почуттів, красу і могутність природи, з якою нерозривно пов’язана людина, романси Чайковського стали одним з найбільш значних досягнень світової музики і культури в цілому.

Радянський романс продовжив обидві лінії класичного романсу – і ліричну, і соціальну. Теми його різноманітні. Це і людські переживання в романсах Д. Шостаковича на вірші Е. Долматовского, на вірші японських поетів, О. Пушкіна та М. Лермонтова: романси С. Прокоф’єва і В. Шебаліна на вірші О. Пушкіна; Ан. Александрова на вірші С. Щіпачова. Картини природи відбиті в чудових романсах Г. Свиридова на вірші О. Пушкіна. Тема боротьби за мир відображена в романсах Г. Свиридова «Голос з хору» на вірші О. Блока, Ан. Александрова «За Батьківщину» на вірші М. Ісаковського, Н. Тихонова, М. Матусовського.

Великий внесок у розвиток радянської вокальної музики внесли композитори союзних і автономних республік Ф. Аміров, О. Тактакішвілі, А. Молдибаєв. Г. Майборода, Н. Жиганов, К. Караєв, А. Баланчівадзе, М. Ашрафі, Е. Капп і багато інших.

В сучасні роки композитори не відмовилися від жанру романсу, проте його популярність не настільки велика, як раніше.