Вініл: історія класичного звучання

Вінілові платівки недарма вважаються найкращими носіями звуку: музика на них, за умов якості запису та самої платівки, передає атмосферу живого виконання. Як з’явився цей винахід, що змінив мистецтво?

Що таке вініл?

Власне, називати грамофонну платівку «вінілом» це те ж саме, що назвати основну сировину, з якої виготовлено цей предмет. Полівінілхлорид – сучасний полімер, легкий, міцний і дешевий. Саме завдяки цим якостям він зробив цілу революцію у світі, включаючи і звукозапис. «Вініл» – скорочена назва довгого терміну, яку можна використовувати на рівні з абревіатурою ПВХ, проте саме це слово, завдяки звучанню, стало популярним.

Історія вінілових платівок

Прообразами сучасних платівок були воскові циліндри, які винайшли у 1877 році. Саме цей спосіб запису, дорогий та кропіткий, використала Леся Українка, коли реалізовувала проект із запису кобзарів різних регіонів країни. Того часу машинка для валиків коштувала більше 300 рублів – сумма, на яку можна було купити хутір. Наразі серед більше ніж ста валиків із дорогоцінними записами вціліла половина, вони зберігаються у Львівському музеї, а послухати незвичні треки ви можете в Youtube.

Звукозаписувальні воскові циліндри

На початку ХХ століття вже проводяться експерименти із виготовлення платівок за допомогою каучуку та смол. Такі носії, звісно, менш крихкі, ніж воск, проте теж недостатньо витривалі, а апаратура до них – дорога і громіздка.

Все змінюється в 1920-1930 роках: винайдено поліхлорвініл. Цей матеріал, звісно, досі не можна вважати ідеальним, проте саме він став класичним та досі користується шаленим попитом. ПВХ дозволив зробити процес запису швидким та якісним, а платівки – дешевими і довговічними. Вони не так сильно бояться тепла, сонця, вологи та ударів, як попередні матеріали.

Проте ПВХ також має вади: його легко подряпати, втративши частину звукової доріжки, а б’ється він, хоч і на рівень важче, ніж каучукові аналоги, теж досить часто.

В 1940-х роках короткі пластинки на одну пісню замінилися, по-перше, двосторонніми платівками, а, по-друге, так званими Long Play – з довготривалим звуком, для електричних програвачів та радіол.

1957 рік приносить нові зміни: монофонічні платівки відходять у минуле, їм на зміну приходять стереофонічні – із кількома незалежними каналами звуку. Це буквально викликає революцію у світі звукозапису: віднині принцип звучання міняється, стає можливим запис повноцінних концертів із «живим» звуком.

У Франції 1962 року ще більше здешевлюють платівки, роблячи їх гнучкими і легкими, навіть прозорими. Такі твори випускають у «музичних журналах», які, врешті, з’являються навіть в СССР.

У радянських меломанів, не зважаючи на масові тиражі знаменитого заводу «Мелодія», особливого вибору не було: платівки мали лише естрадні, народні чи класичні твори – ніяких новинок. Крім того, у ті часи не морочилися із якістю звуку, все одно грамофони були теж не надто гарної якості. Тож прогресивна молодь записувала популярні мелодії на рентгенівських знімках. Це явище отримало назву «музика на кістках».

Сьогодення вінілу

Якщо наприкінці ХХ сторіччя попит на платівки різко упав, завдяки появі касетних програвачів, а згодом – персональних комп’ютерів і дисків, то зараз мода на них повертається. Меломани у всі часи не залишали справу колекціонування вінілу, а студії звукозапису випускали на платівках лише заслужені, найбільш популярні та креативні роботи.

Зараз можливості для прослуховування вінілу широкі. Можна придбати лазерний програвач чи аналог апаратів кінця ХХ ст. Вони мають якісні колонки та відтворюють звук, не псуючи носія. Платівки можна придбати як у магазинах, так і на сайтах улюблених груп, а ще – додати у власне зібрання вінтажу, який легко можна знайти на «блошиних ринках».

Океан Ельзи на вінілі

Які вінілові пластинки сподобаються кожному українському меломанові?

  • Квітка Цісик, «Журавлі відлетіли». Насолодіться золотим голосом амриканської сівачки українського походження, яка виконує народні твори.
  • Кузьма Скрябін, «Балади». Кращі пісні найщирішого українського рокера – в атмосферному записі.
  • Океан Ельзи, «Земля». Чудове звучання улюблених хітів Вакарчука буде завжди актуальним.
  • ДахаБраха, «Шлях». Неймовірна трійця, яка оживляє етнічну музику та дарує відчуття єднання з душею народу.

А, взагалі, неважливо, як саме ви слухаєте музику. Головне – насолоджуватися процесом та збагачувати душу!

Залишити коментар

Яндекс.Метрика