Лучіано Паваротті входить до трійки найвидатніших тенорів світу разом із Плачидо Домінго і Хосе Каррерасом. В цій статті ми розглянемо творчий шлях двох із них – Лучіано Паваротті та Плачидо Домінго.

Лучіано Паваротті

Лучіано Паваротті (1935) вважають одним із перших тенорів світу. Про факт такої високої його репутації говорить те, що ось уже впродовж багатьох років він входить до «трупи зірок» театру Ла Скала; диски з його записами розходяться мільйонними тиражами; глядачі різних континентів знають його не тільки через особисті зустрічі, але і за телевізійними трансляціями вистав провідних театрів світу; критики дають йому найвищі оцінки.

Його вокальні дані самі по собі є рідкісними: чистий і проникливий голос, який поєднує металевий блиск і тремтливу красу тембру, широта діапазону, при якій навіть найвищі ноти звучать легко і повнозвучно; плавність переходів від одного регістра до іншого. Природна музичність доповнюється вимогливим смаком і відчуттям ансамблю, виробленими роками.

Разом з батьком Лучіано хлопчиком співав у хорі оперного театру в рідному місті Модена, а літніми вечорами виконував імпровізовані серенади під акомпанемент гітари. У вісімнадцять років Паваротті записався на курси вчителів співу, а два роки потому зрозумів, що музика є його покликанням.
 
Відбулося це після того, як батько і син Паваротті у складі любительського колективу взяли участь у хоровому фестивалі в Ланголлені (Уельс) і були удостоєні вищої нагороди. З того часу Лучіано почав старанно удосконалювати вокальну техніку під керівництвом педагогів А. Пола і Е. Кампогальяні. В 1960 р. він виступив у конкурсі вокалістів провінції Реджо-Емілія і дістав право на дебют у місцевому театрі.

Упродовж кількох сезонів молодий співак виступав на сценах провінційних театрів Італії та інших країн Європи. Він був сповнений віри в себе і не хотів задовольнятися малим. Коли Ла Скала запропонувала йому стати дублером зірок першої величини, він рішуче відмовився: «Я подумав, що коли вже співати в Ла Скала, то потрібно входити в цей храм мистецтва через під’їзд для солістів». І успіхи не змусили довго чекати: через рік Лучіано Паваротті став уже повноправним солістом трупи.

До останніх днів він не тільки співав в опері і на концертній естраді, але й багато записувався, брав участь у роботі журі міжнародних конкурсів, вів курси для молодих співаків.

Поєднання чудового голосу, тембру, високої майстерності з сильною індивідуальністю зробило співака однією із суперзірок оперної сцени XX століття.

Плачидо Домінго

Плачидо Домінго — іспанський оперний співак. Народився 21 січня 1941 р. в Мадриді. Його мати і батько, які обоє виступали в іспанській опереті, переїхали до Мексики, коли їхньому сину було шість років.

Уже дитиною Домінго брав участь у спектаклях, пізніше мав великі успіхи як піаніст, навчаючись у Національній консерваторії в Мехіко. Перший крок у світ великої опери він зробив 1962 р. в Далласі (США). Після цього протягом трьох років учився в Ізраїлі, а 1965 р. дебютував у театрі Нью-Йорк-сіті-опера. Згодом виступав на сценах найбільших оперних театрів світу.

Протягом двох десятиріч після дебюту Домінго освоїв широкий спектр оперних партій — від легкого і ніжного звучання до мужнього, «темного» тембру. Він узяв участь у записах півсотні опер і протягом кожного року співав у середньому по 20 різних партій приблизно в 65 виставах на різних сценах.

Домінго швидко розучує нові партії, не потребуючи при цьому помічників. Навіть коли у нього виникають труднощі з високими нотами, досконалість техніки і теплий, «золотистий» тембр його тенора завойовують будь-яку аудиторію.

Великою перевагою цього оперного співака є прекрасна сценічна зовнішність. Вигляд співака в поєднанні з чудовими вокальними даними допомагає Домінго достовірно втілювати на сцені образи героїв-тенорів.

Видатний співак, що одержав від критики титул «короля опери», диригент і художній керівник двох оперних театрів — Вашингтона і Лос-Анджелеса, володарем усіх мислимих і немислимих рекордів в історії опери — за кількістю виконаних на сцені і записаних оперних партій (понад 120), за тривалістю овацій після вистави (після «Тоски» у Відні глядачі викликали його на поклони близько півтори години), за кількістю відкритих в одному театрі оперних сезонів («Метрополітен-опера» у Нью-Йорку), за кількістю країн світу і оперних сцен, де йому довелося виступати, у тому числі не раз — у Мариїнському театрі в Петербурзі (Домінго є головою Всесвітнього товариства друзів Мариїнського театру), і один раз — у Великому в Москві.