Саксофон (Sax – прізвище винахідника, phone – звук ) – духовий дерев’яний музичний інструмент, за принципом звуковидобування належить до сімейства дерев’яних, незважаючи на те, що ніколи не виготовляється з дерева.
Саксофон має вигляд конічної трубки з тонкої латуні, іноді покритої сріблом, золотом або нікелем. Уздовж трубки розташовані від 20-ти до 23-х отворів різного розміру. Ці отвори прикриті клапанами, що містять м’які шкіряні подушки для отримання герметичності. Починаючи з альтового саксофона і нижче інструменти мають
характерний вигин в нижній частині, який завершується розтрубом.
Аплікатура для саксофона – це комбінація аплікатури гобоя з системою Boehm, і дуже схожа на флейтову або кларнетову у верхньому регістрі.
Найпростіша конструкція саксофона має вигляд прямої конічної трубки – це сопраніно і сопрано саксофони.
На сьогодні сімейство саксофонів налічує аж дев’ять інструментів – від сопраніссімо до субконтрабасового. Найчастіше використовуються альтовий і теноровий саксофони, потім сопрано і баритон саксофони.
У саксофоні використовується одно-тростинний мундштук, подібний до кларнетового. Більшість саксофоністів використовують тростину з очерету, але наприкінці 20-го століття було винайдено тростини із скловолокна та інших композитних матеріалів. Також розрізняють два види мундштуків – для виконання класичної музики та для джазу.
Саксофон зазвичай використовують в джазовій музиці, блюзі, соул, ритм-енд-блюз, реггі і ін.
У класичній музиці саксофон використовується в основному в якості сольного інструменту, в ансамблях саксофоністів (особливо квартетах) і в камерних ансамблях. Дуже рідко він зустрічається у симфоніях – М.Равель “Болеро”, Ж.Бізе “Арлезіанка”, О.Глазунов написав один з перших концертів для саксофона (концерт мі-бемоль-мажор).