Музичний гурт The Cure

The Cure – музичний феномен родом з Британських островів. Цьому гурту вдалося вписати своє ім’я на скрижалі таких музичних жанрів як готичний рок, альтернатива, постпанк, тощо. Але вплив The Cure на музичний простір був значно ширшим – від інді-року аж до поп-музики.

Та що й говорити про музику, якщо навіть візуальному стилю гурту наслідували такі вітчизняні «монстри» як Агата Крісті та Кіно. Окремою відзнакою The Cure є лірика, що часто сповнена трагізмом, похмурим пафосом чи навіть нігілізмом.

The Cure — ранні роки

Потрібно одразу відзначити, що хоча склад гурту багатократно змінювався та кожен з музикантів робив свій внесок в музику The Cure, фронтмен Роберт Сміт уособлює творчість гурту протягом усього існування коллективу. Сміт – єдиний незмінний виконавець у складі The Cure. Тож вочевидь треба звернути увагу саме на його біографію.

Перші роки

Сміт, батьки якого були музикантами, почав свій творчий шлях ще зі школи. Спочатку він брав участь у створенні гурту The Obelisk, потім увійшов до складу Malice, трохи згодом заснував Amulet. Нарешті з’явився гурт Easy Cure, у назві якого вже можна вгадати майбутніх зірок рок-сцени. У 1978-му році назва скоротилась до звичного The Cure, а гурт помітив один з рекрутерів звукозаписуючих компаній.

Дебютний альбом «Three Imaginary Boys» не приніс гурту величезної популярності, але зробив його впізнаваним. Сам Сміт не був задоволений результатом, щодо стилю виконуваної музики він говорив: «Я хотів, щоб ми грали щось на зразок Buzzcocks, Елвіса Костелло або припанкованих The Beatles». Але сумісні гастролі з Siouxsie and the Banshees надихнули його змінити вектор розвитку.

Готичний рок

Відверті інтонації, похмурий пафос безвихідності, екзистенціальні переживання наповнюють лірику The Cure. Звучання наближується до канонів готичного року, що якраз переживає період формування. В сукупності це створило для гурту принципово новий імідж, що був щиро прийнятий слухачами. Внаслідок цього The Cure потрапляє в англійськи чарти. Згодом друга платівка «Seventeen Seconds» видається в США і гурт запрошують дати декілька концертів – справжній прорив.

Наступні платівки «Faith» та «Pornography» наслідували духу та тематиці попередньої. Сміт викладався на концертах на повну – він плакав зі сцені разом зі своїми слухачами. Сам фронтмен переживав в цей час глибоку психологічну кризу. Інші учасники гурту також підпадають під самознищуючу атмосферу у The Cure. Алкоголь, наркотики… справа навіть дійде до бійки. Сміту стає ясно, що існування гурту у попередньому форматі більше неможливо.

Популярність чи попса?

На платівці 1984-го року «The Top» звучання The Cure стає ближчим до психоделічного року, тексти пісень пом’якшуються, нігілізм змінюється на легку меланхолію. Альбом був добре прийнятий публікою, що підштовхувало музикантів до нових експериментів. The Cure відчуває друге дихання, та до 1989-му року отримує світову популярність.

The Cure — сучасність

Саме у цьому році виходить платівка «Disintegration» з такими хітами як «Lovesong», «Lullaby», та «Pictures of You». Музика і лірика, не втрачаючи сумної чарівності, спрощуються. Але простота ця є чехівською «стислістю», що, як відомо, сестра таланту. Сміт і Ко підсумовують творчій багаж гурту, поєднуючи різні музичні стилі, та різні настрої.

З того часу гурт чекало декілька успішних платівок (на приклад «Wish»), світові турне, виступи у якості хедлайнеров на кращих фестивалях. В середині 2000-х The Cure збавляє оберти та майже не записує новий матеріал та хіба можна винуватити гурт, що тридцять років поспіль створював хіти та формував ту музичну реальність, в якій ми існуємо зараз? Вочевидь ні.

Залишити коментар

Яндекс.Метрика