У творчому напруженні народилися дві опери на сюжети А. С. Пушкіна. Остання в житті п’ятдесятирічного П. І. Чайковського – «Пікова дама», яку він написав за 44 дня, і перша в житті дев’ятнадцятирічного С. В. Рахманінова «Алеко» за поемою «Цигани», на яку йому знадобилося всього 17 днів.

Але частіше буває зовсім не так. 9 років працював над оперою «Тарас Бульба» М. В. Лисенко, 10 років писав «Мертві душі» Р. К. Щедрін. Більше 18 років працював над своїм «Князем Ігорем» А. П. Бородін, але не встиг закінчити: раптова смерть перервала роботу. Оперу закінчили Н. А. Римський-Корсаков і А. К. Глазунов.

Поговоримо про лібрето

Зазвичай композитор створює оперу разом з поетом або драматургом, який пише лібрето, тобто словесний текст. Слово це італійського походження і в перекладі означає «книжечка».

Лібрето повністю підпорядковане музиці. Лібретист працює під керівництвом композитора, чуйно прислуховується до всіх його зауважень. У такому творчому контакті створено величезну кількість оперних творів.

Цікаві історії створення деяких національних опер. Над лібрето героїко-патріотичної опери К. Ф. Данькевича «Богдан Хмельницький» працювали два чудових письменника – В. Л. Василевська та А. Е. Корнійчук.

Іноді ж композитор сам складає лібрето. А. С. Даргомижський дбайливо поставився до пушкінської поезії в своїй опері «Русалка», він додав до лібрето лише заключну сцену загибелі князя, відсутню в незакінченій драматичній поемі Пушкіна.

А. П. Бородін і М. П. Мусоргський написали тексти до своїх опер «Князь Ігор» і «Борис Годунов»; Н. А. Римський-Корсаков – до «Травневої ночі» і «Снігуроньці»; літературний текст опери-билини «Садко» написаний ним же разом з В. І. Бєльським, майбутнім лібреттистом «Казки про царя Салтана», «Сказання про невидимий град Кітеж» і «Золотого півника».

Вибір сюжету для опери і лібрето

Нерідко задум опери виношується роками, а буває і так, що якась випадкова розмова дає поштовх до творчості.

Ось як народилося лібрето опери Чайковського «Евгеній Онєгін». «Минулого тижня, – пише композитор Модесту Іллічу 18 травня 1877 року – я був якось у Лаврівської. Розмова зайшла про сюжети для опери. Лізавета Андріївна мовчала і добродушно посміхалася, як раптом сказала: «А якщо взяти« Євгенія Онєгіна»? Думка ця мені здалася дикою, і я нічого не відповів. Потім, обідаючи в трактирі один, я згадав про «Онєгіна», задумався, потім почав знаходити думку Лаврівської можливою, потім захопився і до кінця обіду зважився. Негайно побіг відшукувати Пушкіна. Ледь знайшов, відправився додому, перечитав із захопленням і провів зовсім безсонну ніч, результатом якої був сценаріум чарівної опери з текстом Пушкіна».

Чайковський звернувся до свого приятеля К. Шиловського, який за його вказівками почав писати лібретто.

Композитор і лібретист не дотримуються буквально за текстом літературного твору, а роблять всі необхідні за їхнім задумом зміни. Чайковскій і його лібретист відібрали з роману Пушкіна тільки те, що пов’язано з особистими долями героїв і назвали свою оперу «ліричними сценами».

Згадайте, як закінчується повість Гоголя «Тарас Бульба». А в однойменній опері українського композитора Н. В. Лисенко не потрапляє в руки шляхти Остап і не гине на багатті Тарас. Після розстрілу Андрія Тарас і Остап кидаються в гущу бою, і запорожці під їх проводом здобувають перемогу.
Узята за основу композитором і лібретистом М. Старицьким, відомим діячем української літератури, тема героїчної боротьби народу за свободу і незалежність, продиктувала свою логіку драматичного сюжету.

У другій половині XIX століття і початку XX століття з’явилися опери композиторів України, Грузії, Арменії, Азербайджану. Сприятливі умови, про які мріяв П. І. Чайковський, для композиторів Середньої Азії і ряду інших республік наступили лише після Великої Жовтневої соціалістичної революціі. Нині вони мають можливість складати і ставити на сцені свої національні твори.