Щоб грати на духових інструментах, треба дути в них певним чином. Традиційно духові інструменти поділяються на дві групи:

• дерев’яні;
• мідні.

 

Хоча назва «дерев’яні» означає, що інструменти виготовлені з дерева це не завжди справедливо. В європейських країнах такі інструменти колись справді робили з дерева, але тепер його замінюють металом і пластмасою. Можна використовувати будь-який матеріал — від дерева до кістки і кераміки.

Дерев’яні духові інструменти

У дерев’яних духових інструментах є отвори, музиканти дмуть безпосередньо в них або поверх них. У кларнетів і гобоїв є язички, які вібрують під дією потоку повітря. Язички бувають подвійними, як у гобоя і фагота, вони вібрують між собою.

Щоб видобути різні звуки з такого інструмента, інші отвори затуляють: що більше отворів затулено то нижчий звук. На багатьох сучасних духових інструментах передбачені металеві клавіші або клапани. Вони дають змогу виконавцю легко затуляти декілька отворів одразу, просто пересуваючи пальці.

Мідні духові інструменти — довгі, воронкоподібні трубки, які часто бувають заломленими, щоб їх було легше тримати. Що довшою і товщою є трубка, то густіші й соковитіші звуки спроможний видавати інструмент. Мундштуки мідних інструментів роблять з металу, вони бувають зйомними.

Щоб видобути з інструмента звук, необхідна вібрація губ на гирлі мундштука. Граючи на простих інструментах, таких як ріжок, отримують різні звуки, змінюючи положення губ. На трубах і тромбонах є клапани або висувні куліси, що збільшують довжину трубок, тому діапазон їх звучання більш широкий.

На відміну від струнних інструментів, що легко зливаються один із одним, кожний інструмент групи дерев’яних духових має дуже індивідуальне звучання.

Флейта видає звуки, коли виконавець дме через бічний отвір. Це один із провідних інструментів духового оркестру, а також надзвичайно популярний сольний інструмент. Музику для флейти писали багато композиторів – від Й. С. Баха до сучасних авторів джазових творів.

І у флейти, і в гобоя звук дуже світлий, трохи холодний, але гобою при цьому властивий дещо «носовий» відтінок.

Кларнет, дерев’яний духовий інструмент, має єдину трубку з системою отворів і клапанів для пальців. Існує ціле сімейство кларнетів — від великого бас-кларнета до малого, який видає найвищі звуки. Звук кларнета набагато «тепліший», до того ж на кларнеті, на відміну від флейти й гобоя, можна дати сильне наростання або навпаки — загасання звучності.

Фагот — бас у хорі дерев’яних духових інструментів. Його похмуре, глухувате, іноді «буркотливе» звучання дуже відрізняється від звучання інших інструментів.

Мідні духові інструменти

Група мідних духових інструментів зазвичай складається з труб, валторн, тромбонів і туби. Їм властива дуже велика яскравість і потужність звучання. Якщо звучання дерев’яних духових інструментів часто нагадує нам пастушачу сопілку, то мідні інструменти пов’язані в нашому уявленні з військовими сигналами, з похідними маршами.

Це не випадково, оскільки у військових оркестрах застосовуються саме мідні інструменти. Звідти вони і прийшли в симфонічний оркестр. Якщо мідна група звучить уся разом — звучність виходить надзвичайно могутньою, яскравою, святковою.

Слово «валторна» походить від німецького Waldhorn, тобто «лісовий ріг». Справді, далеким предком валторни був мисливський ріг. І, може, саме тому валторну — «мисливський» музичний інструмент, так само як і дерев’яні «пастушачі» інструменти, — композитори часто застосовують у творах, що змальовують картини природи.

Серед    мідних    інструментів валторні властиве найбільше і найрізноманітніше звучання. Тут відіграє роль і м’якість її тембру, і те, що на ній можна отримати звук дуже різної сили, поступово посилюючи чи послаблюючи його. Валторна «співає» в оркестрі аніскільки не гірше, ніж скрипка або віолончель.

На відміну від валторни труба має дуже світлий, яскравий тембр, її звук може «прорізати» звучання всього великого оркестру. Мелодії-заклики, мелодії, що нагадують військові сигнали, — це те, що дуже пасує трубі. У класичному оркестрі Гайдна мідна група була представлена двома трубами і двома валторнами.

Принцип «парності» поширюється і на дерев’яні духові інструменти (дві флейти, два гобої, два кларнети, два фаготи). Такий склад оркестру у наш час називається малим симфонічним оркестром. У великому симфонічному оркестрі додаються ще дві валторни, два тромбони або ж три тромбони і туба.

В сучасному оркестрі іноді до кожної пари духових додається ще і третій інструмент, що є різновидом того ж типу.Так, до пари флейт додається флейта-пікколо (маленька флейта), до пари гобоїв — альтовий гобой, до пари кларнетів — бас-кларнет, до фаготів — контрафагот. Такий склад оркестру називається трійковим. Відповідно збільшується й кількість виконавців струнної групи.