Музичний слух, який часто трактується як єдина і нероздільна субстанція, є системою зі складною ієрархією, яка відображає сукупність різних локальних здібностей і властивостей людини. Таким чином, музичний слух – це система, що має низку підсистем: звуковисотну, ритмічну, гармонічну, тембро-динамічну та інші.

У процесі навчання юного музиканта його слух, відповідаючи різноманітності музичного виконавства, набуває специфіки і починає перетворюватися на особливий, функціональний музичний слух. Ця підсистема музичного слуху має низку підсистем: фортепіанний слух, оркестровий, вокальний, хоровий та інші.

Останні роки найбільшої популярності набуває вокальна музика. Тому розкриємо розвиток музичного слуху з точки зору вокальної музики. Для розвитку співацьких здібностей дитини необхідно сформувати специфічний слух – вокальний. Тому що саме слухове, а найкраще сказати вокально-слухове сприйняття – це перший етап придбання будь-якої співацької навички, засвоєння якоїсь акустичної норми.

Вокальний слух у дітей

Вокальний слух це здатність юного співака володіти певною системою усвідомлених, цілеспрямованих, взаємопов’язаних розумових і практичних дій, які дозволяють йому успішно співати та навчатися мистецтву сольного співу.

В основі вокального слуху та вокально-слухових навичок знаходиться вокально-слухове сприйняття. Вокально-слухове сприйняття є сферою актуалізації різнопланових внутрішніх відчуттів юного вокаліста, які пов’язані з процесом співацького звукоутворення.

Вокально-слухове сприйняття базується на аналізаторній системі людини яка має у своєму складі п’ять структурних елементів:

• •    слуховий;
• •     зоровий;
• •    руховий;
• •    мовно-руховий;
• •    дотиковий.

В процесі формування активного сприйняття власного співу налагоджуються “зворотні зв’язки” між голососприймаючою та голосоутворюючою системами, формується у свідомості юного співака “регулювальний образ”. “Регулювальний образ” власного голосу – це уявлення про підсумкове сприйняття всіх сигналів зворотного зв’язку, які надходять під час співу. Процес формування власного регулювального образу співака-початківця йде паралельно процесу формування вокально-слухових навичок. Регулювальний образ є одночасно і процесом і результатом співставлення у свідомості юного вокаліста суб’єктивного образу власного процесу голосоутворення та співацького еталону.

Інші передумови розвитку дитини

Для успішності вокального виховання юного співака дуже важливою є проблеми формування еталону співацького звуку. У даному аспекті вокальний слух спирається вже не стільки на власний регулювальний образ, скільки на традиційні вокальні погляди, які відповідають даній епосі, культурі та мають загальноприйняте споживання. У відповідності до цих поглядів, музично-естетичних смаків здійснюється співацьке навчання, формується співацький еталон.
Оптимальним варіантом з формування співацького еталону є прослухування сучасних високоякісних записів ведучих вокалістів світу, відвідування філармонійних концертів та спектаклів.

Ведучу роль у формуванні співацької культури школярів займають процеси “самоспостереження, самоаналізу та самоімітаці. Головним завданням вчителя у цьому процесі є спрямування уваги співака- початківця на власні внутрішні відчуття. Налагодження процесу самоспостереження є фундаментом самоаналізу, що у свою чергу розпочинає процес формування власного регулювального образу. Процеси самоімітації передбачають не тільки імітацію власно співацької функції, але також і аналіз усіх складових процесу голосоутворення на основі сформованого регулювального образу.