Якщо ви чуєте удари перкусії або біта, викревлений голос і технічні шуми, то не поспішайте з висновками. Цілком можливо, що це не погано оцифрований запис з 80-х чи 90-х, а музика такого специфічного жанру як лоу-фай.

15-20 років тому багато людей записували улюблену музику з програвачів на диктофони, інтегровані в перші кнопкові мобільники. Або дуже сильно стискали файли, щоб у 15 мегабайт вбудованої пам’яті телефона помістилося більше музичних треків. І слухали ці пісні із вбудованих у ті ж мобілки динаміків.

Якість такої музики була зазвичай просто жахливою, але у всьому цьому був якийсь своєрідний шарм. Можливо саме цей шарм уже багато років надихає талановитих музикантів на створення музики, яка спеціально записується у поганій якості.

Історія жанру lo-fi

На початку 1960-х років багато рок-гуртів не могли собі дозволити якісний звукозапис і вимушені були користуватися простою та дешевою апаратурою для запису своїх композицій.

В той же час деякі колективи цілеспрямовано спотворювали звучання свої пісень, висловлюючи таким чином протест студійним «глянцевим» записам. Вони хотіли показати свою самобутність і спеціально створювали ефект «любительського» звучання. Серед таких гуртів були, наприклад, легендарні Rolling Stones на початку свого творчого шляху.

Тобто лоу-фай (з англійської low fidelity — «низька якість»). — це запис треків з викривленнями та шумами. Особливо цей жанр поширився у 1990-х, в цей час з’явилося багато лоу-фай колективів, деяким з яких навіть вдалося досягти широкої популярності.

Завдяки їх успіху lo-fi остаточно сформувався як окремий музичний напрям. Зараз він значно розрісся і включає в себе багато піджанрів:

• lo-fi хіп-хоп;
• лоу-фай інді;
• лоу-фай хаус тощо.

Засновниками lo-fi можна вважати рок-гурт Pavement. Вони були бунтівниками у всьому — починаючи від стилю одягу до повної відмови від реклами та просування у ЗМІ.

Що ж до СРСР, то першим колективом, що звернувся до жанру лоу-фай, став «ДК». Гурт було засновано у 1980 році Сергієм Жариковим. У цьому колективі грав Сергій Лєтов — старший брат того самого Єгора Лєтова, лідера гурту «Гражданская Оборона». Саме під впливом lo-fi і почала формуватися творчість цього колективу.

Цікаво, що молодь навіть зараз слухає Лєтова, бо у нього не лише вічно актуальні тексти, але й потяг до експериментів у музиці. Мода на все незвичне, новаторське знаходить відгук у творчості «Гражданской Обороны», саме тому інтерес до гурту з часом не знижується. навіть незважаючи на смерть Єгора Лєтова.

Лоу-фай у сучасномі світі

Стилі музики, як правило, живуть не надто довго. Але чому lo-fi є вийнятком, чому він і досі продовжує залишатися одним з трендових музичних напрямів? А відповідь насправді дуже проста: лоу-фай — це ідеальна фонова музика. Під неї можно робити повсякденні, звичні речі. Lo-fi сприяє релаксації, налаштовує на позитивні емоції, та навіть навіває легку приємну ностальгію (але це за умови, що ви народилися не пізніше 90-х років).

Філософія цього жанру не змінилася, лоуфай продовжує бути антиситемним і демократичним: музика викладається у соцмережах у вільному доступі, треки так само записуються без використання дорогого професійного обладнання. Це все протест проти галмурності, комерційності та шаблонності сучасної музики. Тексти в лоу-фай композиціях напрочуд інфантильні, вони протистоять всьому страому та консервативному.

До представників цього напряму в сучасній музиці можна віднести:

• The Clean;
• The Microphones;
• Lou Barlow;
• The Magnetic Fields;
• The Unicorns;
• The Mountain Goats;
• Guided by Voices.

Серед виконавців, що зараз використовують елементи лоу-фаю в своїй музиці, можна назвати Zola Jesus, Bon Iver, Gotye, Neon Indian та багато інших. Цей список можна продовжувати ще дуже довго. Кожен обов’язково зможе знайти близьку по духу музику lo-fi, адже вона дуже різноманітна, дуже затишна і атмосферна.