<назад 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Думаю, ви здивуєтесь, коли дізнаєтесь про те, що камертон, за яким настроюють музичні інструменти та симфонічні оркестри, з часом звучить все вище? Назва «камертон» прийшла з тих часів, коли існувала сувора відмінність між музикою, яка звучить у храмах і – в палацових залах, «камерах». Відповідно, для настройки існував церковний тон і «камер-тон». Довгий час камертон не був одним. У XVII і XVIII століттях в Німеччині він був нижчим, ніж в Італії, але вищим, ніж у Франції. Вівальді, тому, звучав вище, ніж Бах.
З часом музика ставала все більш інтернаціональною, але привести учасників оркестру до єдиного знаменника виявилося не так-то просто. Справа в тому, що чим вище настройка, тим яскравіше і голосніше звук. Грати блискуче хотілося всім, та й великі концертні зали вимагали все більшої сили звуку.
Тому камертон з часом піднімався все вище. Число коливань в секунду, відповідне ноті «ля» першої октави, росло від 380-ти в епоху бароко, 430 – в пору класики, 438 – в епоху романтизму і до 440 в наш час. Ця контрольна цифра прийнята в 1939 році на міжнародній конференції в Лондоні. Але і цю цифру вже перевищують – у Відні вона зараз становить 445 герц. Інструменталісти, які прагнуть до насиченого звуку, без перешкод можуть підвищувати камертон і вище, але шкода співаків! Сопрано, наприклад, повинні брати все більш високі ноти, а вже зараз їм доводиться співати класичні партії на межі можливостей.