Класична музика

Говорячи про класичну музику, ми звичайно маємо на увазі музику, яку виконують на концертах, під час церковних служб, а також оперу і балет. Термін «класичний» застосовують також до музики, написаної в класичний період історії західного мистецтва, що продовжувався з 1750 по 1800 рік.

Західна класична музика — усього один з безлічі видів класичної музики народів світу. Наприклад, в Індії класичними вважаються твори, які виконувалися впродовж століть, але не були записані. В Японії класична придворна музика гегаку сягає корінням до 700-х років н. е.

На Заході найдавнішою музикою вважаються співи, що виконувалися в християнській церкві, починаючи з IX ст. Про музику, що існувала до IX ст., майже нічого не відомо, оскільки її не записували. Мистецтво співів набуло розквіту в XIII столітті. (більше…)

Детальніше ...

Народна музика

Люди в усьому світі пишуть і виконують музику. Одні види музики популярні в багатьох країнах, інші — тільки в окремих регіонах. Але хоч би якою була музика, вона допомагає людям відобразити свій внутрішній світ, зберегти культуру і вірування, вилити почуття.

Музика подібна мові: звуки різної висоти і тривалості звучання складають музичні фрази, ці фрази утворюють п’єси. Іноді музику називають спільною мовою, зрозумілою в усьому світі, поза як вона справляє однакове враження на людей незалежно від того, звідки вони родом. (більше…)

Детальніше ...

Музика і танець

Мистецтво виразного руху сягає своїм корінням у глибоку давнину. В усіх народів існували пісні-ігри, в яких рухи учасників ілюстрували слова пісень. У різних країнах існує багато пісень- ігор, пов’язаних з повсякденною працею. Наприклад, у землеробських народів є ігри, що зображають працю землероба: посів або збирання хліба, молотьбу тощо.

Національним танцем українського народу є гопак — своєрідне змагання між танцюристами. Гопак неодноразово використовувався в оперній і симфонічній музиці, при цьому не тільки українській, а й російській.

Увійшли до професійного мистецтва танці багатьох народів: білоруська «Лявониха», грузинський «Лекурі» (широко відомий під назвою лезгинки) та інші танці.

У кожного народу є танець, який для нього найбільш характерний, у якому виражені найістотніші сторони народного побуту. Полька — танець чеського походження, ритм польки ми знайдемо і в народних чеських та словацьких піснях. У ритмі мазурки виконується багато польських народних пісень, ліричних і жартівливих, веселих і сумних. (більше…)

Детальніше ...

Джазові стилі

 

Джаз народився в місті Новий Орлеан на початку XX ст. Музиканти почали поєднувати енергійні ритми, привезені рабами з Африки, з простими мелодіями і співзвуччями, які колоністи привезли з Європи. Цей стиль дістав назву «новоорлеанський джаз». Пізніше — «традиційний джаз».

Троє або четверо виконавців, що звичайно грають на тромбоні, трубі і кларнеті, підлаштовувалися під чіткий ритм, який відбивали ударні. В 20-х роках XX ст. джаз-бенди почали виконувати сольні номери. Найбільш відомим з ранніх музикантів-солістів був трубач Луї Армстронг. (більше…)

Детальніше ...

Монтсеррат Кабальє

Кабалье Монтсеррат (1933) — найвідоміша іспанська оперна співачка, виконавиця ста двадцяти п’яти оперних партій. Кавалер католицького ордена Доньї Ісабель і Хреста Командора мистецтв і літератури. Є послом Миру, Послом доброї волі ЮНЕСКО. За добродійну діяльність і допомогу в розв’язанні екологічних і гуманітарних проблем їй присуджено звання почесного доктора Політехнічного університету Валенсії і Російського хіміко-технологічного університету ім. Д. І. Менделєєва. (більше…)

Детальніше ...

Федір Іванович Шаляпін

Цей славетний російський співак ще за життя став легендою оперної сцени. Його репертуар включав близько 70 басових оперних партій і до 400 пісень, романсів та інших жанрів камерно-вокальної музики. У своє виконання співак-самоучка вніс елемент театральності і створив своєрідний «театр романсу». До того ж він був оперним режисером («Дон Кіхот» Массне, «Хованщина» Мусоргського), знімався в кіно («Іван Грозний», «Дон Кіхот»), займався скульпторою та графікою. (більше…)

Детальніше ...

Музика і гармонія

Гармонія –  «організація» звуків, з допомогою яких можна «готувати» різні гармонічні звукові суміші. Мається на увазі гармонія звуків різної висоти. Тобто їх одночасне звучання. Щоб спекти тістечко, треба взяти борошно, воду, яйця, масло, цукор, сіль і тому подібне. Продукти різні, а якщо їх змішати, вийде щось єдине, цілісне, хоча ми змішали різні інгредієнти.

Парфуми складають з десятків пахучих речовин. У кожної з них свій постійний запах, але в різних сполуках вони дають новий єдиний запах. Сім основних кольорів сонячного спектру у найрізноманітніших сполученнях дають нові кольори і відтінки. Іще з шкільних років ми знаємо цікавий дослід, який свідчить, що білий колір — це акорд із семи кольорів райдуги. Інакше кажучи, з деталей конструктора можна створити нові споруди.

Смак, запах, колір… А слух? Наш музичний слух? Він теж прагне до гармонії. Його вабить гармонія звуків. Музична гармонія — ціла наука. Поняття це містке й широке. Але в нас зараз мова йтиме лише про одне з її джерел, про одну з її основ – сполучення звуків, різних за висотою.
(більше…)

Детальніше ...

Церковна музика

У Візантії важливу роль відігравала церковна музика. За біблійним переказом, староєврейський цар Давид «розчув спів небес» і передав небесні славослів’я людям. Псалми царя Давида, дивні за формою звернення до Бога, увійшли до християнської церковної служби.
Тексти візантійських співів містили не тільки ці стародавні зразки поезії, але й нові, створені християнськими поетами-гімнографами (від грецьк. «хімнос» — «урочиста пісня» і «графо» — «пишу»).
Серед жанрів церковної музики перевагу віддавали канону і тропарю. Канон (від грецьк. «канон» — «зразок», «правило») — музично-поетична композиція з дев’яти розділів, що включала теми покаяння і прославляння. Тропар — хвалебний спів, який писався до свята або урочистої події, але не як самостійний твір, а як частина великого твору. Кожному музичному жанру відводилося певне місце в богослужінні. (більше…)

Детальніше ...

Музичний авангард

Словом «авангард» (від фр. avant-garde — «передовий загін») позначають художні течії, представники яких використовують нові, незвичайні форми і виразні засоби, відмовляються від звичайних у мистецтві законів. Рух музичного авангарду охоплює 50—90-ті роки XX ст.
Він виник після Другої світової війни зовсім не випадково: потрясіння воєнних років, а потім і різка зміна устрою життя викликали розчарування в етичних і культурних цінностях попередніх епох. Представникам покоління 50— 60-х років хотілося відчувати себе вільними від традицій, створити власну художню мову. (більше…)

Детальніше ...

Зарубіжна музика ХХ ст.

На перший погляд може здатися, ніби між музичним мистецтвом XX ст. і всіма попередніми лежить прірва — такі великі відмінності у звуковому образі творів. Насправді у XX ст., як і в будь-які інші епохи, музика точно відображала емоційне і духовне життя людей.
Порівняно з попередніми століттями темп життя людини швидшав, її ритм ставав більш жорстким і напруженим. Трагічні повороти історії — війни, революції, тоталітарні режими, поява ядерної зброї — не тільки загострили душевні суперечності, властиві людям в усі часи, але й поставили людство на межу знищення. Саме тому тема протистояння життю і смерті стала ключовою в музиці XX ст.
Не менш важливою виявилася для мистецтва і проблема самопізнання особи. До музики увійшов таємний і дивний світ снів, неусвідомлених бажань і інстинктів. Новий зміст вимагав нових форм, і багато композиторів дійшли ідеї радикального оновлення музичної мови. (більше…)

Детальніше ...
Яндекс.Метрика