Posts found under: Записи методичних робiт

Музичні історії та казки

У великому, різнобарвному та неосяжному світі музики зустрічається багато історій, які відбувалися багато років тому, або нещодавно; з різними митцями та виконавцями. Але найцікавішими вважаються історії, які пов’язані зі звуками та музичними елементами.

Що це за історії, можливо запитаєте ви. Такі історії можна назвати музичними пригодами або казками. Головними героями, зазвичай, стають:

  • звуки;
  • ноти;
  • інтервали;
  • акорди;
  • ступені.

Сюжети казок можуть бути найрізноманітнішими. Розмір цих історій вільний, найголовніше розкрити ідею, тобто донести роль музичних елементів, оживити в їх уяві дітей та допомогти запам’ятати. (більше…)

Детальніше ...

Ансамблі

Крім гри соло і в оркестрі, інструменти можуть використовуватися і у вигляді невеликих груп — ансамблів. Гра в ансамблі значно відрізняється від гри в оркестрі, тут кожний музикант виступає як свого роду соліст, голос якого добре помітний серед інших.

Класичні типи ансамблів склалися, як і класичний тип оркестру, не відразу. Інструменти могли замінювати один одного (наприклад, партія скрипки виконувалася флейтою і навпаки). Так було до того часу, поки ансамблі застосовувалися, головним чином, у домашньому музиціюванні. (більше…)

Детальніше ...

Симфонічний оркестр. Ударні та електронні інструменти

До ударних належать усі інструменти, по яких б’ють або які струшують, щоб отримати звуки. Такі інструменти, як ксилофони і трубчасті дзвоники, можуть видавати різні звуки, на них грають цілі мелодії. Але більшість ударних інструментів, таких як бубни і маракаси, видають тільки специфічні звуки, вони підкреслюють ритм мелодії.

Ударні інструменти, що входять в оркестр, походять із різних країн. Батьківщина бубнів і литавр — Близький Схід, ксилофонів і маримби — Африка, металофонів — Далекий Схід, бонго і маракасів — Південна Америка. (більше…)

Детальніше ...

Симфонічний оркестр. Клавішні інструменти

Клавіатура — ряд клавіш, одні з яких звичайно забарвлені в білий колір, а інші в чорний. Щоб отримувати на інструменті звуки, необхідно натискувати на клавіші.

Рояль і його різновид — піаніно часто об’єднують загальною назвою фортепіано. Ця назва утворилася від двох італійських слів: форте — голосно і піано — тихо. Таким чином, назва відображає можливість видобути з цього інструмента звуки самої різної гучності.

Своїм походженням вони зобов’язані псалтерію — багатострунному щипковому інструменту, поширеному в давнині і Середньовіччі. Корпус у нього був трикутний або прямокутний. У XVI ст. псалтерій удосконалили: приєднали клавішний механізм. Так з’явився клавесин. (більше…)

Детальніше ...

Симфонічний оркестр. Духові інструменти

Щоб грати на духових інструментах, треба дути в них певним чином. Традиційно духові інструменти поділяються на дві групи:

  • дерев’яні;
  • мідні.

 

Хоча назва «дерев’яні» означає, що інструменти виготовлені з дерева це не завжди справедливо. В європейських країнах такі інструменти колись справді робили з дерева, але тепер його замінюють металом і пластмасою. Можна використовувати будь-який матеріал — від дерева до кістки і кераміки.
(більше…)

Детальніше ...

Симфонічний оркестр. Струнні інструменти

Струнні інструменти видають звуки, коли виконавець змушує вібрувати одну або кілька струн. Струнні інструменти бувають щипкові або смичкові. На щипкових інструментах грають або пальцями, або медіатором.

Граючи на таких інструментах, як гітара чи банджо, однією рукою перебирають, а другою притискають струни в різних місцях грифа, щоб отримувати звуки різної висоти. На грифах деяких інструментів є лади (поріжки), що уточнюють висоту звуків і сприяють чистоті їх звучання. На арфах і лірах струни перебирають обома руками.

На смичкових інструментів звуки отримують за допомогою смичка. Однією рукою тримають смичок, а другою притискають струни до грифа, як при грі на гітарі чи банджо. Скрипки і альти при грі тримають під підборіддям, а більші інструменти, такі як віолончелі чи контрабаси, кладуть на коліна або ставлять на підлогу. На більшості смичкових струнних інструментів струни можна також перебирати пальцями («грати щипком»). Цей прийом називається піцикато. (більше…)

Детальніше ...

Бітлз (продовження історії)

Брайану Епстайну пощастило домогтися прослуховування групи у звукорежисера Джорджа Мартіна, керівника фірми «Parlaphone». Зустріч відбулася 6 червня. Сторони залишилися задоволені, і «Бітлз» був запропонований контракт на рік, за умови заміни ударника. Через два дні на місці ударника став виступати Рінго Старр. З Рінго музиканти познайомилися ще під час гастролей у Гамбурзі і вже тоді почали до нього придивлятися. (більше…)

Детальніше ...

Бітлз

Легендарна «четвірка з Ліверпуля» (утворилася в 1959 — розпалася в 1970 р.). Англійська рок-група, що заклала основи сучасної рок-музики. «Бітлз» були і залишаються символом молодіжної контркультури 60-х років. Є кумирами молоді впродовж декількох десятиріч.

За час свого існування вони поставили таку кількість світових рекордів у своїй сфері, що можна було б створити цілу книгу рекордів їх імені. Ось наочний приклад: колектив розпався тридцять років тому, а їх збірка «Оnе», випущена 2000 p., стала абсолютним лідером за швидкістю і кількістю продажів. Мабуть, це єдина група, яку знають і бабусі за сімдесят, і діти до шістнадцяти. Хто’ ж вони, «класики XX століття», що заслужили цей титул? (більше…)

Детальніше ...

Елтон Джон

Елтон Джон (справжнє ім’я — Реджинальд Кеннет Дуайт; народ. в 1947 р.) — знаменитий музикант, співак і композитор. Неодноразовий лауреат премії «Греммі», володар премії «Оскар», володар лицарського титулу, наданого королевою Великобританії Єлизаветою за заслуги перед світовою культурою (1998).

Засновник одного з найбільших у світі добродійного фонду з боротьби зі СНІДом. Почесний доктор Королівської музичної академії. Усього за кар’єру співак записав понад сорок альбомів, більшість з яких стала «золотими» і «платиновими». Він став першою західною поп-зіркою, що відвідала Радянський Союз (1979). (більше…)

Детальніше ...

“Могуча кучка” та россійськи сезони за кордоном

На зламі XIX—XX ст. завершився тривалий і складний процес освоєння російськими музикантами традицій, стилів і жанрів європейської культури. До кінця XIX ст. Петербурзька і Московська консерваторії стали солідними навчальними закладами. З їх стін вийшли всі видатні композитори тієї епохи і чимало прекрасних виконавців.

Було створено школи інструменталістів, співаків і танцюристів. Російське оперне і балетне мистецтво підкорило європейську публіку. В розвитку музичного театру важливу роль відіграли Імператорський Маріїнський театр у Петербурзі і Московська приватна російська опера, створена відомим промисловцем і меценатом Савою Івановичем Мамонтовим (1841—1918).

У російській музиці того часу переплелися риси пізнього романтизму та імпресіонізму. Відчувався великий вплив літературно-художніх напрямів, зокрема символізму. Проте видатні майстри виробляли власні стилі. їхню творчість важко віднести до якоїсь певної течії, і це — доказ зрілості російської музичної культури. (більше…)

Детальніше ...
Яндекс.Метрика