Кабалье Монтсеррат (1933) — найвідоміша іспанська оперна співачка, виконавиця ста двадцяти п’яти оперних партій. Кавалер католицького ордена Доньї Ісабель і Хреста Командора мистецтв і літератури. Є послом Миру, Послом доброї волі ЮНЕСКО. За добродійну діяльність і допомогу в розв’язанні екологічних і гуманітарних проблем їй присуджено звання почесного доктора Політехнічного університету Валенсії і Російського хіміко-технологічного університету ім. Д. І. Менделєєва. (більше…)
Детальніше ...
Цей славетний російський співак ще за життя став легендою оперної сцени. Його репертуар включав близько 70 басових оперних партій і до 400 пісень, романсів та інших жанрів камерно-вокальної музики. У своє виконання співак-самоучка вніс елемент театральності і створив своєрідний «театр романсу». До того ж він був оперним режисером («Дон Кіхот» Массне, «Хованщина» Мусоргського), знімався в кіно («Іван Грозний», «Дон Кіхот»), займався скульпторою та графікою. (більше…)
Детальніше ...
Гармонія – «організація» звуків, з допомогою яких можна «готувати» різні гармонічні звукові суміші. Мається на увазі гармонія звуків різної висоти. Тобто їх одночасне звучання. Щоб спекти тістечко, треба взяти борошно, воду, яйця, масло, цукор, сіль і тому подібне. Продукти різні, а якщо їх змішати, вийде щось єдине, цілісне, хоча ми змішали різні інгредієнти.
Парфуми складають з десятків пахучих речовин. У кожної з них свій постійний запах, але в різних сполуках вони дають новий єдиний запах. Сім основних кольорів сонячного спектру у найрізноманітніших сполученнях дають нові кольори і відтінки. Іще з шкільних років ми знаємо цікавий дослід, який свідчить, що білий колір — це акорд із семи кольорів райдуги. Інакше кажучи, з деталей конструктора можна створити нові споруди.
Смак, запах, колір… А слух? Наш музичний слух? Він теж прагне до гармонії. Його вабить гармонія звуків. Музична гармонія — ціла наука. Поняття це містке й широке. Але в нас зараз мова йтиме лише про одне з її джерел, про одну з її основ – сполучення звуків, різних за висотою.
(більше…)
У Візантії важливу роль відігравала церковна музика. За біблійним переказом, староєврейський цар Давид «розчув спів небес» і передав небесні славослів’я людям. Псалми царя Давида, дивні за формою звернення до Бога, увійшли до християнської церковної служби.
Тексти візантійських співів містили не тільки ці стародавні зразки поезії, але й нові, створені християнськими поетами-гімнографами (від грецьк. «хімнос» — «урочиста пісня» і «графо» — «пишу»).
Серед жанрів церковної музики перевагу віддавали канону і тропарю. Канон (від грецьк. «канон» — «зразок», «правило») — музично-поетична композиція з дев’яти розділів, що включала теми покаяння і прославляння. Тропар — хвалебний спів, який писався до свята або урочистої події, але не як самостійний твір, а як частина великого твору. Кожному музичному жанру відводилося певне місце в богослужінні. (більше…)
Словом «авангард» (від фр. avant-garde — «передовий загін») позначають художні течії, представники яких використовують нові, незвичайні форми і виразні засоби, відмовляються від звичайних у мистецтві законів. Рух музичного авангарду охоплює 50—90-ті роки XX ст.
Він виник після Другої світової війни зовсім не випадково: потрясіння воєнних років, а потім і різка зміна устрою життя викликали розчарування в етичних і культурних цінностях попередніх епох. Представникам покоління 50— 60-х років хотілося відчувати себе вільними від традицій, створити власну художню мову. (більше…)
На перший погляд може здатися, ніби між музичним мистецтвом XX ст. і всіма попередніми лежить прірва — такі великі відмінності у звуковому образі творів. Насправді у XX ст., як і в будь-які інші епохи, музика точно відображала емоційне і духовне життя людей.
Порівняно з попередніми століттями темп життя людини швидшав, її ритм ставав більш жорстким і напруженим. Трагічні повороти історії — війни, революції, тоталітарні режими, поява ядерної зброї — не тільки загострили душевні суперечності, властиві людям в усі часи, але й поставили людство на межу знищення. Саме тому тема протистояння життю і смерті стала ключовою в музиці XX ст.
Не менш важливою виявилася для мистецтва і проблема самопізнання особи. До музики увійшов таємний і дивний світ снів, неусвідомлених бажань і інстинктів. Новий зміст вимагав нових форм, і багато композиторів дійшли ідеї радикального оновлення музичної мови. (більше…)
Вокальна музика — музика для голосу — найстародавніший вид музичного мистецтва, «ровесниця» мови. На зорі існування людського суспільства, тоді ж, коли людина навчилася застосовувати звуки мови як засіб для спілкування з іншими людьми, виникли і перші примітивні форми вокальної музики, тісно пов’язані з самими формами існування первісних племен. Це були пастушачі заклики, мисливські або військові кличі, вигукування, що об’єднували зусилля людей у сумісній праці. З цих вигукувань виникли згодом трудові пісні.
Уже тоді музика — і саме вокальна музика — супроводжувала людину протягом усього її життя. Матері співали немовлятам колисанки, пісня брала участь в іграх дітей і розвагах дорослих і, нарешті, люди оплакували втрату своїх близьких теж у піснях-голосіннях.
З тих далеких часів людство пройшло величезний, багатовіковий шлях. Але багато якнайдавніших форм вокальної музики продовжують жити в побуті і мистецтві цивілізованих народів і при цьому не як пережиток, а як природне вираження людських почуттів. До таких «безсмертних» форм вокальної музики належить, наприклад, колискова пісня. (більше…)
У 50-х роках XX ст. поп-музикою (англ. pop music, від popular music — «популярна, загальнодоступна музика») називали рок-музику; пізніше ці поняття розділилися. Поп-музика — це розважальна масова музика, що використовує стилі, жанри і форми року. У цьому її відмінність від популярної музики в широкому значенні слова — найвідоміших, часто виконуваних творів (у тому числі симфонічних).
Провести межу між рок- і поп-музикою непросто, хоча на практиці будь-який прихильник музики легко відрізнить ці два полюси музичної культури. Рок-музика більш індивідуальна, для неї характерне прагнення до мелодійного, ритмічного, поетичного або виконавського новаторства.
Поп-музика орієнтується на усереднений смак, тому при створенні таких творів використовуються вже випробувані музичні стандарти. Проте будь-яке правило має винятки, і кращі представники поп-музики, такі як, наприклад, шведська група «АББА» (англ. ABBA — перші букви імен учасників групи) або австралійська «Бі Джіз» (англ. Боб Марлі Bee Gees), — це високопрофесійні музиканти, чиї композиції мають заслужену популярність. (більше…)
Під час розкопок стоянок первісної людини вчені нерідко знаходять у сусідстві з кам’яними сокирами і наконечниками стріл духові інструменти, зроблені з кісток тварин. У цих кістках просвердлені отвори; і це значить, що людина кам’яного віку вже додумалася, як витягувати з цього інструменту різні за висотою звуки, закриваючи і відкриваючи отвори.
А це говорить уже про певний розвиток музичної свідомості. Саме розвиток музичної свідомості був причиною того, що людина стала по-новому прислухатися до звуків навколишнього світу, і багато з того, що здавалося раніше їй простим шумом, стало для неї музикою. Вона навчилася відчувати музичні звуки з різних предметів, і вони зазвучали, заговорили, стали музичними інструментами. (більше…)
Того, хто пише музику, називають композитором. Композитори складають послідовність звуків так, щоб вийшла музика. Запис усіх голосів (партій) інструментів музичного твору, призначеного для колективу виконавців, називається партитурою (іт. partitura — буквально «розділення», «розподіл»).
Свій рядок у партитурі має кожна група інструментів; рядки, розташовані один під одним і з’єднані вертикальними відрізками, — тактовими рисками. (більше…)