Posts found under: Записи методичних робiт

Джазові стилі

 

Джаз народився в місті Новий Орлеан на початку XX ст. Музиканти почали поєднувати енергійні ритми, привезені рабами з Африки, з простими мелодіями і співзвуччями, які колоністи привезли з Європи. Цей стиль дістав назву «новоорлеанський джаз». Пізніше — «традиційний джаз».

Троє або четверо виконавців, що звичайно грають на тромбоні, трубі і кларнеті, підлаштовувалися під чіткий ритм, який відбивали ударні. В 20-х роках XX ст. джаз-бенди почали виконувати сольні номери. Найбільш відомим з ранніх музикантів-солістів був трубач Луї Армстронг. (більше…)

Детальніше ...

Монтсеррат Кабальє

Кабалье Монтсеррат (1933) — найвідоміша іспанська оперна співачка, виконавиця ста двадцяти п’яти оперних партій. Кавалер католицького ордена Доньї Ісабель і Хреста Командора мистецтв і літератури. Є послом Миру, Послом доброї волі ЮНЕСКО. За добродійну діяльність і допомогу в розв’язанні екологічних і гуманітарних проблем їй присуджено звання почесного доктора Політехнічного університету Валенсії і Російського хіміко-технологічного університету ім. Д. І. Менделєєва. (більше…)

Детальніше ...

Церковна музика

У Візантії важливу роль відігравала церковна музика. За біблійним переказом, староєврейський цар Давид «розчув спів небес» і передав небесні славослів’я людям. Псалми царя Давида, дивні за формою звернення до Бога, увійшли до християнської церковної служби.
Тексти візантійських співів містили не тільки ці стародавні зразки поезії, але й нові, створені християнськими поетами-гімнографами (від грецьк. «хімнос» — «урочиста пісня» і «графо» — «пишу»).
Серед жанрів церковної музики перевагу віддавали канону і тропарю. Канон (від грецьк. «канон» — «зразок», «правило») — музично-поетична композиція з дев’яти розділів, що включала теми покаяння і прославляння. Тропар — хвалебний спів, який писався до свята або урочистої події, але не як самостійний твір, а як частина великого твору. Кожному музичному жанру відводилося певне місце в богослужінні. (більше…)

Детальніше ...

Зарубіжна музика ХХ ст.

На перший погляд може здатися, ніби між музичним мистецтвом XX ст. і всіма попередніми лежить прірва — такі великі відмінності у звуковому образі творів. Насправді у XX ст., як і в будь-які інші епохи, музика точно відображала емоційне і духовне життя людей.
Порівняно з попередніми століттями темп життя людини швидшав, її ритм ставав більш жорстким і напруженим. Трагічні повороти історії — війни, революції, тоталітарні режими, поява ядерної зброї — не тільки загострили душевні суперечності, властиві людям в усі часи, але й поставили людство на межу знищення. Саме тому тема протистояння життю і смерті стала ключовою в музиці XX ст.
Не менш важливою виявилася для мистецтва і проблема самопізнання особи. До музики увійшов таємний і дивний світ снів, неусвідомлених бажань і інстинктів. Новий зміст вимагав нових форм, і багато композиторів дійшли ідеї радикального оновлення музичної мови. (більше…)

Детальніше ...

Вокальна музика в музичному мистецтві

Вокальна музика — музика для голосу — найстародавніший вид музичного мистецтва, «ровесниця» мови. На зорі існування людського суспільства, тоді ж, коли людина навчилася застосовувати звуки мови як засіб для спілкування з іншими людьми, виникли і перші примітивні форми вокальної музики, тісно пов’язані з самими формами існування первісних племен. Це були пастушачі заклики, мисливські або військові кличі, вигукування, що об’єднували зусилля людей у сумісній праці. З цих вигукувань виникли згодом трудові пісні.
Уже тоді музика — і саме вокальна музика — супроводжувала людину протягом усього її життя. Матері співали немовлятам колисанки, пісня брала участь в іграх дітей і розвагах дорослих і, нарешті, люди оплакували втрату своїх близьких теж у піснях-голосіннях.
З тих далеких часів людство пройшло величезний, багатовіковий шлях. Але багато якнайдавніших форм вокальної музики продовжують жити в побуті і мистецтві цивілізованих народів і при цьому не як пережиток, а як природне вираження людських почуттів. До таких «безсмертних» форм вокальної музики належить, наприклад, колискова пісня. (більше…)

Детальніше ...

Музичні стилі. Поп-музика

У 50-х роках XX ст. поп-музикою (англ. pop music, від popular music — «популярна, загальнодоступна музика») називали рок-музику; пізніше ці поняття розділилися. Поп-музика — це розважальна масова музика, що використовує стилі, жанри і форми року. У цьому її відмінність від популярної музики в широкому значенні слова — найвідоміших, часто виконуваних творів (у тому числі симфонічних).
Провести межу між рок- і поп-музикою непросто, хоча на практиці будь-який прихильник музики легко відрізнить ці два полюси музичної культури. Рок-музика більш індивідуальна, для неї характерне прагнення до мелодійного, ритмічного, поетичного або виконавського новаторства.
Поп-музика орієнтується на усереднений смак, тому при створенні таких творів використовуються вже випробувані музичні стандарти. Проте будь-яке правило має винятки, і кращі представники поп-музики, такі як, наприклад, шведська група «АББА» (англ. ABBA — перші букви імен учасників групи) або австралійська «Бі Джіз» (англ. Боб Марлі Bee Gees), — це високопрофесійні музиканти, чиї композиції мають заслужену популярність. (більше…)

Детальніше ...

Музичні інструменти минулого

Під час розкопок стоянок первісної людини вчені нерідко знаходять у сусідстві з кам’яними сокирами і наконечниками стріл духові інструменти, зроблені з кісток тварин. У цих кістках просвердлені отвори; і це значить, що людина кам’яного віку вже додумалася, як витягувати з цього інструменту різні за висотою звуки, закриваючи і відкриваючи отвори.
А це говорить уже про певний розвиток музичної свідомості. Саме розвиток музичної свідомості був причиною того, що людина стала по-новому прислухатися до звуків навколишнього світу, і багато з того, що здавалося раніше їй простим шумом, стало для неї музикою. Вона навчилася відчувати музичні звуки з різних предметів, і вони зазвучали, заговорили, стали музичними інструментами. (більше…)

Детальніше ...

Створення музики та її фіксація

Того, хто пише музику, називають композитором. Композитори складають послідовність звуків так, щоб вийшла музика. Запис усіх голосів (партій) інструментів музичного твору, призначеного для колективу виконавців, називається партитурою (іт. partitura — буквально «розділення», «розподіл»).
Свій рядок у партитурі має кожна група інструментів; рядки, розташовані один під одним і з’єднані вертикальними відрізками, — тактовими рисками. (більше…)

Детальніше ...

Музичні жанри. Опера

Опера, союз двох мистецтв — музики і театру, є одним з найпопулярніших жанрів, виникла на зламі XVI і XVII ст. в Італії. Творцями цього нового жанру були поети і музиканти, які схилялися перед античним мистецтвом. Вони прагнули відродити старогрецьку трагедію. Композитори брали за основу сюжети давньогрецьких або римських міфів і перекладали їх на музику і спів.
Тривалий час опера існувала як розвага, головним чином для багатих людей. Багато хто з аристократів мав приватні оперні театри і трупи співаків, інші регулярно відвідували оперні спектаклі.
У середині XVIII ст. опера швидко набула популярності й поширилася по всіх країнах. У великих і маленьких містах Європи почалося будівництво публічних оперних театрів. У кожній країні опері був властивий особливий національний характер — це позначалося й у виборі сюжетів і в характері музики.
З народним пісенним мистецтвом рідної країни пов’язані кращі оперні твори відомих композиторів — австрійця Моцарта, італійців Россіні та Верді, росіянина Глинки, француза Бізе. (більше…)

Детальніше ...

Інтонування в музиці

Досить часто музиканти та аматори зустрічають слово «інтонація». Але, на жаль, більшість з них зовсім не розуміють, що воно означає та де використовується. Музиканти-професіонали запевняють, що інтонація це не такий вже й страшний термін і за самою назвою ховається досить просте поняття. Кожна людина при бажанні зможе оволодіти хитрощами інтонації.

Музичний слух та інтонування

Отже, що ми розуміємо під словом «інтонація» (від латинського «intono» – вимовляти співуче, заспівати) – це музично та акустично правильне відтворення висоти та характеру музичних звуків й співзвуч. Основна дисципліна, яка направлена на розвиток, в цілому, музичного слуху є сольфеджіо. Курс «сольфеджіо» допомагає учням виробити певну систему знань та вмінь, необхідних для музиканта.
Вчителі сольфеджіо та вокалу (співу) неодноразово підтверджували думку, що питання чистого,  точного інтонування можна вирішити і кожна людина, яка хоче та прикладає зусилля може розвити музичний слух до рівня навіть професійного музиканта. Виключенням можуть бути лише випадки, коли у людини є фізичні порушення або вади (фізична травма, фізичний дефект слуху і т. п.). (більше…)

Детальніше ...
Яндекс.Метрика

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.